Суд поставив крапку у церковній суперечці в селі Грибовиця
Конфлікт між прихожанами, які вирішили перейти з московської до української парафії, та священиком, який не підтримав волю громади, вирішував Апеляційний суд Волинської області вчора, 24 червня. Справу про незаконне захоплення храму закрили на користь громади.
Нагадаємо, раніше Інформаційне агентство Волинські Новини інформувало про те, що церкву в селі Грибовиця Іваничівського району вирішили перевести Свято-Покровську церкву в УПЦ КП. Зауважимо, що раніше у церкві правив священик Московського патріархату. Згідно з результатами сільських зборів 29 листопада 2015 року вирішили передати релігійну споруду Київському патріархату. А вже у грудні 2015 року року в сільському храмі вперше відправили службу священики Київського патріархату.
Проте священик, Ігор Маргіта, у якого залишилося з усієї громади лише п’ять прихожан, вирішив спробувати повернути все назад. Отож, правоохоронці відкрили кримінальну справу щодо незаконного захоплення церковної споруди громадj. УПЦ. Таким чином, панотець виступив позивачем проти його ж колишніх прихожан. Ще 21 січня Апеляційний суд Волинської області задовольнив скаргу парафіян Свято-Покровського храму села Грибовиця Володимир-Волинської єпархії на постанову Іваничівського районного суду, згідно з якою, кримінальна справа мала бути закрита.
Зі слів панотця, прихожани змінили парафію і змушували його також перейти до церкви Київського патріархату.
«Коли я відмовився, мене вигнали з храму, на який у мене є чинний охоронний договір, навіть не давши забрати церемоніальні атрибути. Тепер я змушений правити службу у себе в будинку». – скаржиться священник.
Прокурор у цій справі, додав що тих п’ять прихожан, які залишились у панотця, та та не перейшли разом з громадою до УПЦ КП, цілком поміщаються в церковній хаті.
Своєю чергою, головуючий суддя вияснив істину причину невдоволення священика, «Не дивлячись на духовний підтекст, у справи є цілком матеріальна суть – церква».
А оскільки церква – це державна власність, та пам’ятка архітектури, то належить вона громаді. Саме так постановив суд.
Довідково. Конфлікт між прибічниками УПЦ-КП і вірянами УПЦ розгорівся 20 вересня. Тоді дійшло до шарпанини і скандалу просто у храмі. Після публічної сварки православний храм на вимогу правоохоронців закрили та опечатали.
Прокурор має рацію. В такому тісному кругу можна збиратись і в панотця вдома, а громада нехай має свій храм та слухає службу українською мовою.
Я розумію, що тема релігій дуже делікатна. Проте, окупаційній церкві МП, яка постала саме завдяки українським православним єпископам, що прийшли у варварську Московію несучи світло Христової віри із Києва, що перебував тоді у складі Константинопольського Патріярхату, і яка сама майже півтора століття була неканонічною, якось безсовісно і дико обзивати рідну матір-Церкву, своєю дочкою. Та й грішно, мабуть, врешті-решт. Бо згідно офіційної версії московських Патріярхів – дочка народила маму. Про служби Божі, котрі звершувалися українською мовою на теренах Московії у ті часи, і говорити годі. У лексиконі тамтешніх священиків дуже багато українізмів. Наприклад: “Тайная вечеря” – мало б бути “Тайный ужин”. Або – “Патриарх Московский и всея Руси Алексий”. Треба – “Алексей”. “Батюшка” – українське “батько”, мало б бути “отецюшка”. “Райские кущи” – по московському мало б бути “кусты”, а це ж наші кущі. “Кутья” – наша кутя, котра ставиться на покуті, у кутку під образами. “Святый” – “свято” (укр.)по-їхньому “праздник”. “Куличи” – (паска)від українського слова куля, кулястий. А колокол чому “звонит”, не “колоколит”? Слова “дзвін” у російській мові нема. Похідне – від “коло”, мало б бути “круг”. І таких слів у Московії безліч. То, до кого приніс християнську цивілізаію?
сходіть до церкви
яка ближче.
в крайньому разі до Свідків Єгови.
АНАТОЛЬ явно хвора людина!!!
чому ви так вважаєте він аргументовано висловиив свою думку, а ви не аргументовано його образили, то ж хворий скоріше за все мабуть ви