А що ти зробив для екології в Нововолинську?

Таке питання дуже часто чую від знайомих, від колег з депутатського корпусу, навіть від звичайних перехожих. Сталось, що є очільником комісії при міській раді, котра займається питанням впливу на довкілля підприємств у Нововолинську.

Туди входять як колеги по мандату, так і працівники структурних підрозділів виконавчого комітету. Хотілось би дещо розповісти про діяльність комісії. Але це не буде звіт.

Кожного разу, коли приходив на засідання, поставала проблема – кворум. На жаль, більшість не змогла знайти час на те, аби виконувати покладені обов’язки. Не можу не відзначити Володимира Шаповала і Руслана Соловйова. Інколи виникає враження, що їм справді місто болить більше, аніж іншим. А де ж решта? Де?

У соцмережах часто закидають бездіяльність нашої комісії.

По-перше, наші можливості вельми і вельми обмежені. На жаль.

По-друге, всі ж в курсі, що у місті проблем з екологією нема? Як не чули? Про це відкрито заявляв неодноразово очільник міста, а всі процеси, які підіймають небайдужі – це інсинуації. Разом з тим, ми всі чудово розуміємо, що не все гаразд. Сморід, невтішна динаміка захворювань, соціальна напруга як ніщо інше сигналізують про те, що місто потерпає.

Брак політичної волі – одна з важливих причин, чому Нововолинськ задихається. На жаль, батькам міста не вистачило чогось для того, аби вжити належних заходів.

А може справа не лише в політичній волі. Знаєте, мені дуже і дуже прикро, що у роботі комісії порою десь не вистачало голосів, десь просто присутності представників. Таким чином люди явно показали свої пріоритети.

А ще більше прикро – це те, що люди, звичайні нововолинці, просто мовчать. Вони готові кричати на кухнях, на лавочках біля будинку, в маршрутках і точно у соцмережах. Та піти кудись далі наважуються одиниці. Реально одиниці. Це гріх – не сказати про проблему, затаїти її, особливо коли відчуваєш, страждаєш. Пояснення бачу в єдиному: скільки не стукай у двері керівників Новововолинська, а не чують.

Часто телефонують нововолинці з-поміж друзів або знайомих, чи десь в когось знайшли номер ( він є і на сайті міської ради) аби про щось повідомити, але просять зберегти анонімність, бо … страшно. І коли навіть нема жодних явних причин до страху, все одно реагують не так, як було би варто.

Я ще не втратив віри в людей. І знаю, що ми будемо жити в гарному, чистому, прогресивному Нововолинську! Це станеться з усвідомленням того, що все в наших руках.

Бережімо місто, адже це наш великий спільний дім, це наша рідна сторона, якою ми пишаємось не лише через записи в паспортах!