<
Віталіна Макарик

Як нас розкачують або історія про (не всім) очевидні речі

Цей запис опубліковано більш як рік тому
14:43 | 21.03.2022 / Погляд / , / коментарі 2

«Розділяй і володарюй» завжди було улюбленою імперською стратегією. Тому росія після розпаду Союзу невпинно транслювала наративи, які розкачували і розділяли українське суспільство.

Найуспішнішими, певно, були поділ “Ющенко/Янукович” в 2004 році, що символізував протистояння Заходу і Сходу, вододіл по мовному питанню (виключно українська vs друга державна), антивакцинатори/ті, хто підтримував імунізацію тощо.

І ось вони почали війну. І зненацька з’ясувалося, що чинного президента підтримує і схід, і захід, і опозиція, україно – і російськомовні пліч-о-пліч натхненно б’ють русню, а на ковід взагалі всі забили. Українці виглядають єдиними, як ніколи. Тому з’являється новий наратив.

Ви вже здогадалися? Так, про “нахабних” переселенців і “захланних” західняків. Історії про те, як перші крутять носом, копилять губи і вимагають особливого сервісу надурняк, а другі деруть три шкури з людей за вбоге житло, виганяють на вулицю і здають у ТРО заполонили фейсбук.

Вітаю – нас знову намагаються розділити. Звісно, серед тих, хто шукає прихистку у безпечніших регіонах України чи за кордоном, трапляються нахаби. Хоча наполоханих до смерті людей, які ледь зберегли власні життя і втратили те, що мали, серед них значно більше. Звісно, є ті, хто наживаються на чужому горі і використовують ситуацію, щоб заробити. Але тих, хто відкриває для переселенців, часто зовсім чужих людей, свої доми і серця, значно більше.

І насправді не йдеться про “поганих” одних і “хороших” інших. Ідеться про те, що будь-де є гнилі, черстві, жорстокі люди. Як в усі часи і в кожному суспільстві. Тому, друзі, якщо ви не хочете грати на руку ворогу, не треба поширювати всі ці історії по ФБ. Бачите негідну поведінку – скажіть в обличчя, поставте на місце, зрештою, в екстремальних випадках навіть в табло можна зарядити (а що, воєнний час вимагає рішучих дій) чи здати в ТРО.

Але не переносити ницість окремих людей на всю спільноту, до якої вони належать. Будьмо мудрими й єдиними, підтримуймо наших захисників. І вірмо в перемогу!

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»
коментарів: 2

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Олеся Козачук
25.05.2026
Будемо відвертими самі з собою: коли говориться про військових, чи діючих чи демобілізованих, наш соціум часто схильний до впадання в крайнощі. Ми або романтизуємо їх, створюючи образ бездоганних титанів без страху й ...
Леся Воронюк
21.05.2026
Я добре пам'ятаю перший День вишиванки. Пам'ятаю, як піднімалася на свій факультет і на мить відчула страшенне розчарування, бо не помітила нікого у вишитій сорочці. Ця "трагедія" тривала всього долю секунди, бо вже за ...
Олена Лешко
21.05.2026
У вишитих орнаментах – історія нашого народу, пам'ять про предків, мова любові до рідної землі. У кожному візерунку закодована його доля, унікальність, краса і коріння, що живить та тримає кожного з нас. Сьогодні у мене є ...
Леся Воронюк
6.05.2026
День Вишиванки щороку розпочинається з акції «Народжені у вишиванках». Їдемо в пологові будинки та даруємо малесенькі вишиті сорочки новонародженим українцям. Це наша найважливіша акція про майбутнє. Та ми нічого не ...
Володимир Демчук
5.05.2026
Світлої суботи на тижні після Великодня на міській Алеї Героїв відбулася панахида. Завдяки злагодженій організації міської влади скорботний захід пройшов із тією гідністю, на яку заслуговують наші захисники. У тиші, ...