<
Віталіна Макарик

Як нас розкачують або історія про (не всім) очевидні речі

Цей запис опубліковано більш як рік тому
14:43 | 21.03.2022 / Погляд / , / коментарі 2

«Розділяй і володарюй» завжди було улюбленою імперською стратегією. Тому росія після розпаду Союзу невпинно транслювала наративи, які розкачували і розділяли українське суспільство.

Найуспішнішими, певно, були поділ “Ющенко/Янукович” в 2004 році, що символізував протистояння Заходу і Сходу, вододіл по мовному питанню (виключно українська vs друга державна), антивакцинатори/ті, хто підтримував імунізацію тощо.

І ось вони почали війну. І зненацька з’ясувалося, що чинного президента підтримує і схід, і захід, і опозиція, україно – і російськомовні пліч-о-пліч натхненно б’ють русню, а на ковід взагалі всі забили. Українці виглядають єдиними, як ніколи. Тому з’являється новий наратив.

Ви вже здогадалися? Так, про “нахабних” переселенців і “захланних” західняків. Історії про те, як перші крутять носом, копилять губи і вимагають особливого сервісу надурняк, а другі деруть три шкури з людей за вбоге житло, виганяють на вулицю і здають у ТРО заполонили фейсбук.

Вітаю – нас знову намагаються розділити. Звісно, серед тих, хто шукає прихистку у безпечніших регіонах України чи за кордоном, трапляються нахаби. Хоча наполоханих до смерті людей, які ледь зберегли власні життя і втратили те, що мали, серед них значно більше. Звісно, є ті, хто наживаються на чужому горі і використовують ситуацію, щоб заробити. Але тих, хто відкриває для переселенців, часто зовсім чужих людей, свої доми і серця, значно більше.

І насправді не йдеться про “поганих” одних і “хороших” інших. Ідеться про те, що будь-де є гнилі, черстві, жорстокі люди. Як в усі часи і в кожному суспільстві. Тому, друзі, якщо ви не хочете грати на руку ворогу, не треба поширювати всі ці історії по ФБ. Бачите негідну поведінку – скажіть в обличчя, поставте на місце, зрештою, в екстремальних випадках навіть в табло можна зарядити (а що, воєнний час вимагає рішучих дій) чи здати в ТРО.

Але не переносити ницість окремих людей на всю спільноту, до якої вони належать. Будьмо мудрими й єдиними, підтримуймо наших захисників. І вірмо в перемогу!

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»
коментарів: 2

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Денис Петрук
3.09.2026
Люди веселяться не замість війни. Вони веселяться посеред війни. Є люди яких під час війни страшенно бентежить, що хтось сміється. Не КАБ їх бентежить. Не «шахед». А чужий сирник, блядь Сидить людина на літній терасі. П’є ...
Сергій Притула
24.08.2026
У свої 10 я десь по селу бив палицею кропиву і поняття не мав, чому дорослі вже кілька днів поспіль прикипіли до телевізора. 24 серпня 1991 року у них тільки й розмов про новину із Києва. А я, ще малий, не розумію, що ...
Андрій Бокоч
20.08.2026
За моєю спиною - древній дерев'яний храм XVIII століття, церква Різдва Пресвятої Богородиці, що у місті Камінь-Каширський. Зведена ще у 1723 році, дерево на кам'яному фундаменті. Діяла навіть у радянські часи. Пам'ятка ...
Вікторія Климчук-Длугач
18.08.2026
Коли нам у морзі віддали татові речі з війни, я якось нічого не очікувала. Найгірше вже трапилось, ми з мамою опізнали тіло, печатка-підпис, отримайте-розпишіться. Решта — не має значення. І ось нам видають чорний пакет, ...
Максим Залевський
13.08.2026
Зараз серпень, і знову постає нагальне питання: куди релокуватись, якщо взимку прильоти по тепломережах зроблять життя у великих містах дуже екстремальним. І знову зʼявляється ця ідея: треба їхати «на землю». У село. Там ...