Як моторошне минуле зробити туристичною атракцією

Володимир-Волинський – місто з багатою історією. Є на його сторінках і темні, криваві, страшні моменти. Пам’ятаючи про минуле, ми не забуваємо про день завтрашній, в котрий дивимось з оптимізмом. На території наших легендарних валів розташовувалась колись в’язниця. В її застінках завершилось земне життя великої кількості людей. Коротко дам довідку про це страшне місце.

У 1831 році поляки підняли повстання на Волині проти російського царизму. Польща у той час була у складі Російської імперії і боролася за відновлення державності. Російський царизм збудував за валами у Володимирі в’язницю для політв’язнів – повстанців із числа поляків. Із 17 вересня 1939 року Володимир-Волинський увійшов до складу СРСР. Нова влада використала вже існуючу будівлю для діяльності в’язниці НКВСв періоди з 1939 по 1941рік, а потім з 1944по 1956 рік. В’язнями стали тисячі людей неугідних новій владі – мешканці Володимира та Володимирщини. Серед них – священики, інтелігенція, заможні міщани, українські патріоти, офіцери польської армії ІІ Речі Посполитої.

70 років правда про страшні злочини за валами замовчувалася, хоча старожили міста знали про це. Зокрема, учителька ЗОШ № 2 Євдокія Дудко, яка прожила 104 роки і нещодавно відійшла у Вічність, разом з чоловіком готувала їжу і носила її до в’язниці, щоб підтримати в’язнів. Серед ув’язнених був священик Василівської церкви Михайло Тележинський – знаний на Волині композитор і церковний діяч.

У 1997 році Львівське меморіальне товариство «Пошук» розпочало розкопки за валами,де знищували ув’язнених. У пошукових роботах брали участь місцеві краєзнавці Ярослав Царук, Леонід Михальчук, Володимир Стемковський. У 2010 році повторні розкопки провела організація « Волинські старожитності». Було ексгумовано понад 2500 останків людей, знайдено жетони польських офіцерів, їх особисті речі. Відбулося перепоховання на Федорівському цвинтарі за участю польських високопосадовців.

Всі ви знаєте, що Мукачево славиться своїм замком Паланок. Та не всі в курсі, що це теж була колись буцегарня, котра мала страшну славу моторошного місця з лютими наглядачами та катами. Виникла у працівників туристичної родзинки ідея – створити кімнату тортур. Відтворено атмосферу середньовіччя, розчищено територію, зроблено репродукції тогочасних знарядь для катувань. І знаєте, то користується популярністю. Такі ж локації є в ряді міст за межами України.

Згоден, у нас ситуація глибша, драматичніша. Ще вельми живі спогади про виявлені людські рештки, про кульові отвори в кістках. Вважаю, що ми повинні зберегти це для історії, для тих, хто прийде після нас. Це має бути місце для спомину про жертв страшних режимів. Ми не повинні про таке забувати. Ми повинні розуміти, хто наш ворог, адже часи фактично не змінились!

Століття тому російський царизм нищив цвіт польської нації, а в наш період – неоголошена війна на Сході, відібрано Крим, гинуть наші хлопці. В перспективі хотілось би, аби наше місто мало таку і особливу, дуже нетривіальну локацію як реконструйована в’язниця на теренах Валів Володимира.

Не в повному розмірі було би досить 2-3 кімнат та коридора. Все зробити в антуражі, наповнити як справжніми артефактами та бутафорськими, створити моторошну і страшну атмосферу. Це буде унікальна локація на Волині!

Впевнений, такий об’єкт буде цікавим для туристів, знавців минувщини та усіх небайдужих, а заразом і тих, хто любить відчути на спині липкий холод страху та сплеск адреналіну в крові. Уявляєте, які там можна буде робити тематичні фотосесії? Наш музей можна назвати – Музей-меморіал пам’яті жертвам радянських репресій.