Український народ, який став стіною між цивілізацією і мороком вимагає почути свого президента!

Україна не торгує землею і громадянами. Український народ заслуговує на те, щоб його чули. Народ, що витримав три з половиною роки фронту, тортурів, депортації, викрадення дітей і руйнування міст, зберіг здатність мислити ясно. І саме це є найвища легітимність, і коли дипломати зважують інтереси на вагах (головне щоб при цьому не забували про верховенство права), українці говорять мовою моралі, яка сильніша за будь-яку геополітику.

Від нас вимагають віддати шматок української території… От мені цікаво було би послухати що скаже американський народ президенту який погодиться віддати наприклад Техас на основі того що там повинна людей на вулицях говорить іспанською…

Стаття IV, розділ 3 Конституції США:
“New States may be admitted by the Congress into this Union…”
Тобто: «Нові штати можуть бути прийняті Конгресом до цього Союзу».

Таким чином, Техас (як і всі інші штати) є невід’ємною частиною Союзу з моменту його прийняття резолюцією Конгресу в 1845 році.

У американців неможливо забрати Конституцію. Правда?

До речі, що до конституції:
Юридична аксіома

Стаття 2 Конституції України

«Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною».

Це базова норма: кордони встановлені міжнародно визнаними договорами, і жодна частина не може бути «винесена за дужки».

Стаття 133 Конституції України – адміністративно-територіальний устрій

Тут якраз чітко перелічено всі області:

«Систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим,
області: Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська;
міста Київ і Севастополь».

Це повний офіційний список усіх адміністративних одиниць.
Тобто юридично Крим, Донбас, Севастополь – такі ж невід’ємні частини, як Львів чи Полтава.

Стаття 73 Конституції України

«Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України».

Це означає, що ніякий Президент чи парламент не можуть «поступитися областями» – лише народ України, і тільки через референдум (і то відповідно до Конституції).

Отже, якщо провести аналогію:

Техас для США – це як Крим чи Донбас для України.

Конституція США розглядає його як невіддільну частину «незруйновного Союзу», так само як Конституція України (ст.2) – всю територію в її міжнародно визнаних кордонах.

Статут ООН, стаття 2(4) – цемент міжнародного порядку: заборона застосування сили проти територіальної цілісності держав. Резолюції Генасамблеї ООН (68/262, ES-11/1) – світ вже сказав «ні» агресії. Будапештський меморандум (1994) – Україна віддала третій у світі ядерний арсенал в обмін на гарантії.

І мова не іде про дипломатичні декларації, це беспосередньо про цивілізаційні запобіжники. Їх руйнування – це руйнування самої архітектури світу.

Мир це не припинення вогню. Мир це не капітуляція.

Мир, це коли зло назване злом і покаране.

Ганна Арендт писала про «банальність зла» – коли бюрократії легалізують злочин. Пропозиція Україні «поступитися територіями» – це та сама банальність зла, замаскована під миротворчість.

Угода зі злом – це завжди злочин проти Бога й людяності. Бо це нагадує каїнівська формула: убити брата і сказати «Я ж зробив це заради миру в сім’ї, бо він дратув мене» (хоча я не люблю проводити тут паралель, бо росіяни нам ніякі не брати.)

Цивілізаційний прецедент

Фукідід колись писав: «Сильний робить те, що може, а слабкий терпить те, що мусить». Дозволити Росії узаконити захоплене – означає повернути світ у цю фукідідівську темряву. Це сигнал усім диктаторам: право більше не діє, діє лише сила. Це ж не є ціллю нашої політики?

Сьогодні Україна. Завтра Тайвань, Балкани, Африка, Балтія. Ця війна не закордони на карті Європи. Це питання, чи існуватиме міжнародне право у ХХІ столітті, чи світ остаточно впаде в хаос.

Росія краде все до чого може дотягнутися і найстрашніше вони претендують на ваші душі.

Солженіцин писав: «Лінія між добром і злом проходить не між державами, а через серце кожної людини».
Той, хто радить Україні «віддати дітей, территорию, громадян», уже перетнув цю лінію у власному серці.

Ми вдячні всім, хто стоїть з нами, ми дякуємо не лише за зброю чи впроваджені санкції, а в першу чергу за те, що ви не зрадили власні принципи. Кожна батарея «Patriot», генератор, будь яка допомога, моральна підтримка, кожна простягнута рука – це доказ, що цивілізація має перспективи для виживання.

Цим рятується самий сенс слова «свобода». І якщо світ збережеться – у цьому буде частка кожного хто доклав руку.

Україна не торгує землею, громадянами і дітьми, як і будь який інший народ.
Це аксіома. Це людський, божественний і цивілізаційний закони.

Український народ, який став стіною між цивілізацією і мороком вимагає почути свого президента!

Матеріалом для публікації став пост Юлії Паєвської (Тайри) у фейсбуці.