У Нововолинській філії Червоного хреста, мені, як батьку загиблого у Донецькому аеропорту кіборга, повідомили, що війна з Росією розпочалась у 2022 році

Про День Соборності України мені би хотілось написати щось патріотичне та надихаюче, одначе реальність цілком інша і змушує висловити не такі думки.

Як голова ГО “Незламні нововолинці”, що вже стільки років єднає рідних, що втратили синів, чоловіків, братів у боях за Україну від початку АТО-ООС, щодень отримую багато дзвінків. Це і військові, і активні небайдужі громадяни, і меценати, і представники з установ, підприємств та організацій та владних інституцій, і, звісно ж, ті, хто входить до нашої спільноти. І от у ранок Дня Соборності телефонує до мене одна мама, що втратила сина на самому початку АТО, ще у 2014 році. Каже, що дізналась про видачу продуктових наборів, але коли звернулась, то місцева філія “Червоного хреста” відмовилась їй надати таку допомогу. Обгрунтували тим, що дійсно допомагають родинам полеглих військових, але – увага! – лише тим, хто загинув від початку повномасштабного вторгнення, тут не враховується час АТО\ООС. Постановив заїхати у представництво цієї міжнародної організації, аби вияснити все у них.

У офісі мені пояснили, що дійсно мають таку програму, підтриману закордонними донорами, мають продуктові набори і справді надають їх лише родинам, чиї Герої віддали життя за Україну з початку повномасштабного вторгнення. Для підтвердження такої інформації навіть зателефонували у Луцьк, аби представниця обласної філії прокоментувала.

І що ж я почув від Оксани, яка відповідала на дзвінок? “Так раніше ж не було війни, війна почалась лише у 2022 році!” Так, вона саме це і сказала мені – батькові, що втратив сина у Донецькому аеропорту. Голові громадської організації, де матері, дружини й діти тих, хто не вийшов живим з Іловайського котла, хто боронив Україну у перші дні, відколи “вєжлівиє люді” почали наводити свої порядки на Донеччині та Луганщині, хто поліг від перших ракет та “градів”, кого зустріло місто від 2014 і до повномасштабного вторгнення.

Тут справа не про продуктовий набір, ні. Тут в центрі уваги – повага до Матері, що народила, виховала і поховала Українця. Матері, у котрої більше нікого немає. Тоді, у 2014 році у неї забрали сенс життя… Вона відтоді живе лише заради пам’яті про сина. І ще тут про єдність, про яку стільки пишуть у День Соборності України.

Тільки ж де ця єдність, коли руками міжнародної організації так применшили подвиг наших синів?!

І міг би написати ще чимало про Міжнародний Комітет Червоного Хреста, згадати про їх (без)діяльність у роботі з полоненими, але не стану. Я хочу вибачень. Офіційних.

Джерелом для публікації став пост на фейсбук-сторінці Володимира Демчука, голови ГО “Незламні нововолинці”