<
Алла Мазур

У мене виявили злоякісну пухлину. Починаю боротися і закликаю жінок бути уважними до себе

Цей запис опубліковано більш як рік тому
13:10 | 13.11.2019 / Погляд / / Коментарі відсутні

Спочатку я піймала себе на бажанні закритися, нікому не розповідати про хворобу, але згодом зрозуміла, що ми мусимо змінити ставлення до онкохворих у суспільстві та закликаю жінок регулярно проходити обстеження у лікарів.

Я знаю: про це у нас не люблять говорити публічно. Воліють залишити в колі близьких друзів і родини. І згадують в кращому разі тоді, коли вже все минулося. Бо надто великий виклик.

Я теж піймала себе на бажанні закритися в собі і певний час так робила. Але згодом зрозуміла: не можна боятися. Ми мусимо змінити ставлення до онкохвороб у суспільстві. Навчитися говорити про них – відкрито і спокійно. І з рівня трагедії – переводити на рівень проблеми. Яку – можна вирішити. Бо це, звісно, не нежить. Але давно не вирок. Медицина навчилася справлятися з цим – в багатьох випадках. Головне – виявити вчасно.

Тому – вирішила розказати вам. У мене виявили злоякісну пухлину. Вони, виявляється, є безсимптомні. І я – починаю боротися.

Вдячна собі, що таки знайшла час для огляду. Вдячна українським лікарям, які вчасно відправили на біопсію: виконавши міжнародний протокол. Вдячна за допомогу моїй родині, моїм друзям, моїм колегам з ТСН, готовим підставити плече у важку хвилину. Сподіваюсь на делікатність колег з інших видань.

І розказую, щоб надихнути кожну українську жінку – особливо після 45-ти – проходити профілактичний огляд хоча б раз в рік. І зробити це – невідкладно.

Ставитись до себе уважно.

Знаходити час – і перевірятись. Бажано – кількома способами. І навіть в кількох установах. Тоді шанси на здорове життя значно зростають.

Це всі подробиці, які вважаю доречним повідомити зараз. Боротьба почалася, і я вже відчула: шлях не буде легким. Але я планую працювати далі, не випадати з життя. І вірю, що наступний пост на цю тему – нехай і через певний час – буде про перемогу. Тоді і розповім все докладніше.

Якщо у вас з”явиться бажання допомогти – прошу підтримати маленьких підопічних фонду Таблеточки. Онкохворих діток, які завжди потребують найбільшої нашої уваги.

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Олеся Козачук
25.05.2026
Будемо відвертими самі з собою: коли говориться про військових, чи діючих чи демобілізованих, наш соціум часто схильний до впадання в крайнощі. Ми або романтизуємо їх, створюючи образ бездоганних титанів без страху й ...
Леся Воронюк
21.05.2026
Я добре пам'ятаю перший День вишиванки. Пам'ятаю, як піднімалася на свій факультет і на мить відчула страшенне розчарування, бо не помітила нікого у вишитій сорочці. Ця "трагедія" тривала всього долю секунди, бо вже за ...
Олена Лешко
21.05.2026
У вишитих орнаментах – історія нашого народу, пам'ять про предків, мова любові до рідної землі. У кожному візерунку закодована його доля, унікальність, краса і коріння, що живить та тримає кожного з нас. Сьогодні у мене є ...
Леся Воронюк
6.05.2026
День Вишиванки щороку розпочинається з акції «Народжені у вишиванках». Їдемо в пологові будинки та даруємо малесенькі вишиті сорочки новонародженим українцям. Це наша найважливіша акція про майбутнє. Та ми нічого не ...
Володимир Демчук
5.05.2026
Світлої суботи на тижні після Великодня на міській Алеї Героїв відбулася панахида. Завдяки злагодженій організації міської влади скорботний захід пройшов із тією гідністю, на яку заслуговують наші захисники. У тиші, ...