<
Олена Марушко

Ті, що шиють мрії

20:33 | 7.08.2026 / Погляд / Коментарі відсутні

В епоху швидкої моди та масового виробництва, коли одяг можна купити у кілька кліків, а викинути уже за сезон, у нашому місті залишається місце, де час ніби уповільнив свій рух. Це навчально-практичний центр сервісного обслуговування з  професії «Кравець, вишивальник» Нововолинського центру професійної освіти. Тут, під час уроків виробничого навчання, пахне розігрітою праскою, якісною тканиною, крейдою, де під синхронну мелодію швейних машинок творяться дива. 

На цьому етапі розповіді хочу відкрити завісу власного життя, розповісти, як розпочинався мій шлях у швейній індустрії. На фабриці працюю з 1998 року. Не планувала працювати у швейній галузі. До того працювала в школі вчителем англійської мови. У 1998 році фабрика заключила контракт з іноземною компанією і потрібен був перекладач, і людина, яка б займалася зовнішньоекономічною діяльністю підприємства. Я стала тією людиною. Була заступником голови правління. З вересня 2021 року очолила Нововолинську швейну фабрику.

За роки роботи прийшлося приймати різні виклики життя: ковід, втрата замовлень, пошуки нових партнерів. Багато було планів, але, на жаль, війна вносить свої корективи.

Протягом багатьох років співпрацюємо з Нововолинським центром професійної освіти. Учні центру проходять у нас виробничу практику, маючи можливість спробувати свої сили і вміння в реальному виробництві  в нашому трудовому колективі. Шкода, що сьогодні так складаються обставини, що молоді люди не залишаються на виробництві. Хтось їде шукати своє місце за кордон, хтось далі йде здобувати вищу освіту, а хтось – від самого початку вчиться кравецькій справі, для того, щоб виконувати індивідуальне замовлення вдома. Так, у масовому виробничі робота монотонна, немає місця для творчості. Проте, ті, що  залишалися у нас на підприємстві весь цей час, потім ставали передовими працівниками, майстрами, бригадирами, а після навчання і технологами.

Хоч у нас немає вишивки у процесі виготовлення наших виробів, проте всі дівчата, що приходять на практику, гарно шиють, мають хороші базові знання. А решта навиків, як правило, приходить під час роботи.

Запорукою успішного партнерства між нашою фабрикою і центром є чудова комунікація з майстрами виробничого навчання. Всі вони були і є справжніми фахівцями своєї справи, хорошими партнерами нам і «мамами» для студентів. Саме від роботи цих людей залежить «закласти» любов до даної справи і вправність навичок у майбутній роботі. НЦПО прикладає всі зусилля для того, щоб навчатися було цікаво.

Нещодавно в центрі відкрився сучасний арт-простір швейної та вишивальної справи. Сучасне комп’ютеризоване обладнання у час розвитку технологій сприяє заохоченню до навчання даній професії. Створює простір для творчості, для польоту фантазії.

І тут, здається мали б бути оплески. Але завжди є одне «але». Якщо брати до уваги підприємства комерційного масового пошиву, таке як наше, студент після того «польоту фантазії і творчості» спускається на землю і опиняється на робочому місці у цеху, де потрібно годинами виконувати однотипну операцію в швейному процесі, і важливо тут не творити, а просто шити, швидко не втрачаючи при цьому якості, тримати високий темп роботи. Впевнена, що у Fashion – індустрії, індивідуальному пошиві, ательє і для власного мікробізнесу таким сучасним навичкам і досвіду немає ціни.

Сьогодні класичне кравецтво здається ремеслом з минулого. Проте для майстрів виробничого навчання, викладачів, студентів цього навчального закладу – це не просто робота, а спосіб життя та справжнє мистецтво. У кравецькій справі є етап, який дилетант назвав би технічним, але для кравців він є сакральним – побудова лекал та крій. І тоді на столі зʼявляються лінійки, лекала, шматочки мила чи крейди. Кожен рух ножиць – точний і безпомилковий! 

Напередодні нового навчального року бажаю колективу закладу успіхів, процвітання, добробуту і творчого розвитку. Багато нових ідей та їх реалізації. 

Майстрам виробничого навчання – терпіння та підтримки, невичерпного натхнення, слухняних ниток, гострих ножиць і вдячних вихованців, які стануть гордістю вашої кар’єри.

Студентам – не бійтеся експерементувати, навчайтеся не просто шити, а й розуміти бізнес-процеси. 

… Виходячи з майстерні, під ледве чутний стукіт швейних машин, мимоволі починаю дивитися на свій одяг та одяг незнайомих мені людей інакше. Бо в кожному стібку кравців живе історія про повагу до людини, традиційної та справжньої, нетривіальної краси.

Із власного погляду враженнями поділилася Марушко Олена, директор Нововолинської швейної фабрики.

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Сергій Притула
24.08.2026
У свої 10 я десь по селу бив палицею кропиву і поняття не мав, чому дорослі вже кілька днів поспіль прикипіли до телевізора. 24 серпня 1991 року у них тільки й розмов про новину із Києва. А я, ще малий, не розумію, що ...
Андрій Бокоч
20.08.2026
За моєю спиною - древній дерев'яний храм XVIII століття, церква Різдва Пресвятої Богородиці, що у місті Камінь-Каширський. Зведена ще у 1723 році, дерево на кам'яному фундаменті. Діяла навіть у радянські часи. Пам'ятка ...
Вікторія Климчук-Длугач
18.08.2026
Коли нам у морзі віддали татові речі з війни, я якось нічого не очікувала. Найгірше вже трапилось, ми з мамою опізнали тіло, печатка-підпис, отримайте-розпишіться. Решта — не має значення. І ось нам видають чорний пакет, ...
Максим Залевський
13.08.2026
Зараз серпень, і знову постає нагальне питання: куди релокуватись, якщо взимку прильоти по тепломережах зроблять життя у великих містах дуже екстремальним. І знову зʼявляється ця ідея: треба їхати «на землю». У село. Там ...
Аліна Михайлова
12.08.2026
«Вони воюють, щоб ми могли жити». Ці 4 фото зроблені в один день. Сьогодні. Практично в один час. Київ та східний фронт. Третій день поспіль мені на стаб привозять згорівших бійців в страшних опіках. Термобаричні скиди - ...