<
Олена Марушко

Ті, що шиють мрії

20:33 | 7.08.2026 / Погляд / Коментарі відсутні

В епоху швидкої моди та масового виробництва, коли одяг можна купити у кілька кліків, а викинути уже за сезон, у нашому місті залишається місце, де час ніби уповільнив свій рух. Це навчально-практичний центр сервісного обслуговування з  професії «Кравець, вишивальник» Нововолинського центру професійної освіти. Тут, під час уроків виробничого навчання, пахне розігрітою праскою, якісною тканиною, крейдою, де під синхронну мелодію швейних машинок творяться дива. 

На цьому етапі розповіді хочу відкрити завісу власного життя, розповісти, як розпочинався мій шлях у швейній індустрії. На фабриці працюю з 1998 року. Не планувала працювати у швейній галузі. До того працювала в школі вчителем англійської мови. У 1998 році фабрика заключила контракт з іноземною компанією і потрібен був перекладач, і людина, яка б займалася зовнішньоекономічною діяльністю підприємства. Я стала тією людиною. Була заступником голови правління. З вересня 2021 року очолила Нововолинську швейну фабрику.

За роки роботи прийшлося приймати різні виклики життя: ковід, втрата замовлень, пошуки нових партнерів. Багато було планів, але, на жаль, війна вносить свої корективи.

Протягом багатьох років співпрацюємо з Нововолинським центром професійної освіти. Учні центру проходять у нас виробничу практику, маючи можливість спробувати свої сили і вміння в реальному виробництві  в нашому трудовому колективі. Шкода, що сьогодні так складаються обставини, що молоді люди не залишаються на виробництві. Хтось їде шукати своє місце за кордон, хтось далі йде здобувати вищу освіту, а хтось – від самого початку вчиться кравецькій справі, для того, щоб виконувати індивідуальне замовлення вдома. Так, у масовому виробничі робота монотонна, немає місця для творчості. Проте, ті, що  залишалися у нас на підприємстві весь цей час, потім ставали передовими працівниками, майстрами, бригадирами, а після навчання і технологами.

Хоч у нас немає вишивки у процесі виготовлення наших виробів, проте всі дівчата, що приходять на практику, гарно шиють, мають хороші базові знання. А решта навиків, як правило, приходить під час роботи.

Запорукою успішного партнерства між нашою фабрикою і центром є чудова комунікація з майстрами виробничого навчання. Всі вони були і є справжніми фахівцями своєї справи, хорошими партнерами нам і «мамами» для студентів. Саме від роботи цих людей залежить «закласти» любов до даної справи і вправність навичок у майбутній роботі. НЦПО прикладає всі зусилля для того, щоб навчатися було цікаво.

Нещодавно в центрі відкрився сучасний арт-простір швейної та вишивальної справи. Сучасне комп’ютеризоване обладнання у час розвитку технологій сприяє заохоченню до навчання даній професії. Створює простір для творчості, для польоту фантазії.

І тут, здається мали б бути оплески. Але завжди є одне «але». Якщо брати до уваги підприємства комерційного масового пошиву, таке як наше, студент після того «польоту фантазії і творчості» спускається на землю і опиняється на робочому місці у цеху, де потрібно годинами виконувати однотипну операцію в швейному процесі, і важливо тут не творити, а просто шити, швидко не втрачаючи при цьому якості, тримати високий темп роботи. Впевнена, що у Fashion – індустрії, індивідуальному пошиві, ательє і для власного мікробізнесу таким сучасним навичкам і досвіду немає ціни.

Сьогодні класичне кравецтво здається ремеслом з минулого. Проте для майстрів виробничого навчання, викладачів, студентів цього навчального закладу – це не просто робота, а спосіб життя та справжнє мистецтво. У кравецькій справі є етап, який дилетант назвав би технічним, але для кравців він є сакральним – побудова лекал та крій. І тоді на столі зʼявляються лінійки, лекала, шматочки мила чи крейди. Кожен рух ножиць – точний і безпомилковий! 

Напередодні нового навчального року бажаю колективу закладу успіхів, процвітання, добробуту і творчого розвитку. Багато нових ідей та їх реалізації. 

Майстрам виробничого навчання – терпіння та підтримки, невичерпного натхнення, слухняних ниток, гострих ножиць і вдячних вихованців, які стануть гордістю вашої кар’єри.

Студентам – не бійтеся експерементувати, навчайтеся не просто шити, а й розуміти бізнес-процеси. 

… Виходячи з майстерні, під ледве чутний стукіт швейних машин, мимоволі починаю дивитися на свій одяг та одяг незнайомих мені людей інакше. Бо в кожному стібку кравців живе історія про повагу до людини, традиційної та справжньої, нетривіальної краси.

Із власного погляду враженнями поділилася Марушко Олена, директор Нововолинської швейної фабрики.

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Сергій Притула
10.10.2026
Тут вже неважливо, скільки тонн дизелю росія поставить до США. 300 тисяч тонн, мільйон тонн чи 8 літрів. Тут важить символізм цього дизелю. Бо це - кривавий дизель. Чи подивований я подібним кроком президента США? Ні. У ...
Андрій Принда
7.10.2026
Наша лікарня працює. Люди їдуть до Володимира лікуватися, хоча вибір у них є. Це заслуга лікарів, медсестер і тих, хто роками збирав матеріальну базу. Я це кажу не для компліменту. Кажу, щоб одразу відсікти байку: мовляв, ...
Віктор Ющенко
6.10.2026
Під соусом «реальності» нам пропонують мюнхенський сценарій. Дорогі Українці, соборна націє! Сьогодні, коли випробування нашої стійкості вимагають найвищого вишколу духу та непохитної віри, ми знову стаємо свідками того, ...
Сергій Осока
5.10.2026
Борщ — це тло, на якому творився Всесвіт. Спершу Господь сотворив борщ, а вже тільки потім узявся місити глину на землю, різьбити зірки, викуйовджувати хмари. Потім сотворив риб, птахів, вомбатів, японських макак, ...
Саід Ісмагілов
3.10.2026
Військові часто обговорюють, чому ми дзеркально не бʼємо у відповідь по російських цивільних обʼєктах? По локомотивах потягів, щоб росіяни так як ми, годинами сиділи у полі. І це не поле в Полтавській області, а якесь ...