<
Олександр Положинський

Тартаку — 30: чи варто відновлювати те, чого вже давно немає?

18:14 | 22.01.2026 / Погляд / / Коментарі відсутні

Тривожна ніч з обстрілами. Відключення тепла і світла. Пишу приватне повідомлення, в якому аналізую стан мого творчого життя в даний момент.

Раптом отримую звістку, що помер мій друг. Друг хворів і готувався до цього моменту, але я вірив, що ми ще побачимося. Заходжу у ФБ, щоб дізнатися, чи є вже якісь повідомлення щодо цієї трагічної звістки – поки нема.

Натомість є нагадування, що 4 роки тому Тартак припинив своє існування. Згадую, що друг, якого не стало, свого часу немало допоміг цьому моєму проектові. І раптом – вперше за ці роки – думаю, а може варто відновити Тартак?

Думка ще зовсім свіжа і непевна, я й сам не знаю, чи цього хочу. Просто це сталося дійсно вперше – ось така думка в моїй голові. А Тартаку ж в цьому році має бути 30.

Дуже мені потрібно зараз дізнатися про ваші міркування з цього приводу – чи варто відновлювати те, чого вже давно немає?

Якщо ж відновлювати – то в якому складі? Кого кликати у цей відновлений гурт? Тих, хто в ньому вже грали? Чи нових? І чи грати тільки Тартак, чи все – з усіх моїх проектів? Але якщо брати нових музик та грати всі пісні – чим це відрізнятиметься від того, що є в мене зараз?

Коротше, ви напишіть свої думки. Просто тому, що мені це зараз потрібно. Хоча би тільки для ознайомлення. Бо не факт, навіть якщо всі ви викажете підтримку ідеї відновлення Тартака, що я так і зроблю. Але почитаю з цікавістю й вдячністю. Зрештою, війна триває, кінця їй поки не видно, а я продовжую службу.

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Яніна Соколова
9.09.2026
Нарешті малороси озвучили свої відчуття. Кіста від української - це прям дуже гарна алегорія. І думаю, це щиро. За що респект, за те, що нарешті озвучила. Повірте, половина публічних людей-малоросів думають так. І у них ...
Денис Петрук
3.09.2026
Люди веселяться не замість війни. Вони веселяться посеред війни. Є люди яких під час війни страшенно бентежить, що хтось сміється. Не КАБ їх бентежить. Не «шахед». А чужий сирник, блядь Сидить людина на літній терасі. П’є ...
Сергій Притула
24.08.2026
У свої 10 я десь по селу бив палицею кропиву і поняття не мав, чому дорослі вже кілька днів поспіль прикипіли до телевізора. 24 серпня 1991 року у них тільки й розмов про новину із Києва. А я, ще малий, не розумію, що ...
Андрій Бокоч
20.08.2026
За моєю спиною - древній дерев'яний храм XVIII століття, церква Різдва Пресвятої Богородиці, що у місті Камінь-Каширський. Зведена ще у 1723 році, дерево на кам'яному фундаменті. Діяла навіть у радянські часи. Пам'ятка ...
Вікторія Климчук-Длугач
18.08.2026
Коли нам у морзі віддали татові речі з війни, я якось нічого не очікувала. Найгірше вже трапилось, ми з мамою опізнали тіло, печатка-підпис, отримайте-розпишіться. Решта — не має значення. І ось нам видають чорний пакет, ...