<
Тетяна Кукоба

Просила допомогу на авто нашому захиснику у голови Литовезької громади, сказала, хай відкривають збір і люди кидають

Цей запис опубліковано більш як рік тому
19:27 | 5.08.2023 / Погляд / /
3329
/ коментарів 6

Сьогодні була присутня (майже) на черговому пленарному засіданні сесії Литовезької сільської ради. Вистачило мене на пʼять питань з 55. Звільнила усіх від своєї присутності, бо я ж там і не бажаний відвідувач.

Розповім коротко, думка моя. Для когось може бути обʼєктивна, для когось ні. Скажу правду, з 2014 року відношення до війни було не таке.

Це там далеко….Переживаємо? Ну так. Коли стала депутатом, побачила несправедливість у виділенні земель учасникам бойових дій. Почала цікавитись більше і більше. Коли почалось повномасштабне вторгнення і мої хлопчики пішли захищати свою землю і родину, все перевернулось з ніг на голову

В голові одне треба допомагати, тим тепловізор, машина, сітки, генератори, дрони. Та і було легше, бо розуміли, що це скоро закінчиться. Дуже помилялись, бо недооцінюємо ворога, який прийшов не захопити території, а прийшов нас знищити.

Ще минулого року дзвонила до голови, просила допомогу нашому захиснику на авто. Думала, що ми ж розпорядники коштів, всі рішення через сесію, виділимо.

Відповідь була що немає такого, хай відкривають збір і люди хай кидають. Так і зробили. Після цього в мене не було ні одного прохання від захисників до ради.

Цього року ситуація змінилася. Ми прийняли програму, по якій можемо закупити речі для військових частин через їхні запити. Але це не дуже й оприлюднювали. А навіщо, люди збирають, хай збирають. На позачерговому пленарному засіданні я емоційно висловилася, щоб усі ці збори закривати, якщо є така програма. Сказали, що треба запити, без запитів не можна. Ок. Це по закону

Знаю що скрізь треба бумажка. Закрили самі хлопці збори по раціях, старлінках, генераторах, запчастинах до автомобілів. Але якщо є така можливість, то чому не скористатись нею. Написали лист від частини, який цікавим чином зник, хоча був направлений ще 19 липня, на закупівлю дрона. Сказали можливо “спам”. Ок. Коштів не потрібно. Це їхня безпека і життя. Аж сьогодні я передала лист особисто.

Дуже тішить що запити військових закривають, але це ж з податків від військових, це не гроші з бюджету. Мною було запропоновано не витрачати ПДФО від військових на потреби громади, війна не закінчилась, ще хтозна-що буде. Прозвучала фраза, що запити по частині, яка зареєстрована у нас, всі закриті.

Був натяк, щоб більше звертались, де зареєстрована частина. А це, що живуть в одній громаді? Влада не питає, чи їм щось потрібно (а може і питає, але змогла згадати максимум трьох, кого запитала). Та я і не дивуюсь, бачила початок війни і розчарування.

Волонтери їздять, нічого не можу сказати. І закликаю людей донатити! Не дивитися, що робиться в інших громадах (це я про стадіони, бруківку), і наш ЦНАП, і не тільки. Не вірите одному волонтеру, скидайте іншим, скидайте самим хлопцям!

Коли говорила про допомогу військовим, мене перебив такий собі депутатик (щоб скоріше, хватить про це говорити). Шкода, що його забирали, забирали і так і не забрали. Хотілось би побачити його очі, коли гинуть побратими, з якими вже півтора року разом. А я це бачила, ці очі й цей стан.

Ще мене дуже вразила депутатка (яка, знаємо, була позбавлена прав за водіння в нетверезому стані, яка на засіданнях грає ігри (три в ряд), я це бачила своїми очима). Яка написала заяву про складання депутатських повноважень ( а що так?). Вона насміхалась, коли я говорила, і натякала, що я не весь час голосую за усі рішення. Якщо я рішення не розумію, і воно суперечить моїй совісті, я і не буду голосувати. Можна глянути в протоколах голосування, що рішення, які для розвитку, для наповнення бюджету (а не для проїдання), я підтримую завжди. Я не така як деякі, що питають”То як голосувати, скажіть?

“Шкода,що в опозиції тільки я. Можливо і є, хто мене підтримує, але бояться це показувати. Хочу ПЕРЕМОГИ, а життя все розставить на свої місця.Все буде Україна!

Дякую кожному і кожній які стоять на захисті України! Вічна пам’ять тим, що загинули за незалежність!

Джерелом для публікації став пост Тетяна Кукоби у фейсбуці

Фото на головній – ілюстративне

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»
коментарів: 6
  1. І я там був, я про це засідання сесії, Тетяно, – схаменись, завжди думай що говориш, думай як говориш, думай… та ГОТУЙСЯ до сесії!!! Те відео з сесії, яке ти анонсувала, було б для тебе “політично-депутатським кінцем…”, на жаль…

  2. Бачили люди кого обирали. Добре, що терикони не чіпають більше

  3. Дякую, пані Тетяно! І я за те ж саме. Розумію і підтримую! В депутати та на керівні посади люди, в основному, йдуть через свій шкурний і зажерливий інтерес. Перевірено.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Сергій Фурса
23.01.2026
Завжди дивує, коли стикаються різні світи. От топ-менеджер Укренерго гине на своєму посту, нехтуючи правилами безпеки і ризикуючи, щоб якомого швидше відновити енергетичну систему. Бо якщо б він і його колеги поводили ...
Олександр Положинський
22.01.2026
Тривожна ніч з обстрілами. Відключення тепла і світла. Пишу приватне повідомлення, в якому аналізую стан мого творчого життя в даний момент. Раптом отримую звістку, що помер мій друг. Друг хворів і готувався до цього ...
Митрополит Епіфаній
21.01.2026
Сьогодні знову переконуємося, що «русскій мір» – це поганська імперія зла. Часто ми, як християни, згадуємо приклад життя і подвиг святих, яких під час гонінь язичники примушували зректися віри в Спасителя. Навіть ті, хто ...
Даша Малахова
15.01.2026
Коли я була студенткою, у далекому 1996 році, я підробляла на різних роботах. У спектрі професій — від go-go танцівниці, посудомийки та оформлювачки вітрин — була одна улюблена. Я працювала в офісі, де видавала бездомним ...
Яна Толмачова
14.01.2026
Зимові морози — найважчий період для дрібних птахів. Холод, сніг і лід забирають не лише сили, а й доступ до їжі. У такі дні одна годівниця може врятувати до 50 птахів щодня. Для нас — жменя зерна. Для них — шанс пережити ...