<
Руслан Романишин

Нововолинськ має стати містом, дружнім до тварин

Цей запис опубліковано більш як рік тому
12:17 | 7.08.2020 / Погляд / /
3
/ 1 коментар

Скільки про це вже писали, а питання досі не вирішене. У Києві котів визнали частиною екосистеми, у Львові є комунальне підприємство “Лев”, а в Нововолинську при владі та ж сама людина – і не може організувати притулок для безпритульних тварин.

Песики бігають, гавкають, кидаються на велосипедистів, потрапляють під колеса. Комусь вони створюють незручності, а хтось життя своє знайшов у тому, аби нагодувати чотирилапе щастя, і не так важливо – своє чи спільне воно. Я ветеринар. Ви до мене ставитесь по-різному. Але це не зупиняє у тому, що роблю свою роботу – відповідально, вдумливо і серйозно. Не помиляються лише ті, хто нічим не займається. А ще – це не зупиняє в іншому, важливому – любові. Любові до всього живого.

Нещодавно зібрався актив захисників тварин міста. Була конструктивна і продуктивна зустріч з Ігорем Гузем та його командою. Напрацьовано було суттєве – організуватись. Це не так і просто – відкинути амбіції, неприязні і зробити щось спільно. Але мета важливіша. Рішення очолити майбутню організацію прийняв швидко. Вічний принцип – хто, якщо не я? На жаль, поки місто не випрацювало ніякого нормального вирішення. Ви бачили кліпсованих і ніби стерилізованих собак? Звісно ж. А як подивитесь на те, що серед цих ніби безплідних трапляються вагітні? За що ж ми платимо гроші з місцевого бюджету?

Тому ми повинні взяти ситуацію на свій контроль. На жаль, поки можновладці пасуть задніх, не маємо іншого вибору.

Новостворена громадська організація проведе аудит всіх безпритульних тварин, аби розуміти масштабність. Обов’язково залучатимемо спонсорів, писатимемо проєкти, шукатимемо підтримку. Я як ветеринар спільно з колегами випрацюю систему допомоги.

Наша мета – комфортне місто для всіх, хто тут живе. Для дітей, пенсіонерів, шахтарів, а також – їх домашніх улюбленців. І тих улюбленців, які не мають дому. І для тебе – також.

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»
один коментар

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наталія Тарковська
30.04.2024
Під час розмов з цивільними я чую, як люди в селі ховаються від оборони своєї держави, як хваляться тим, що «краще живий ...
Віктор Вілентко
27.03.2024
Думав до завершення посту нічого не писатиму у фейсбуці, проте, маючи певну інформацію з моїх країв, не можу спокійно на ...
Артем Чапай
22.03.2024
Сьогодні вночі мої діти, як і багато інших, спали в коридорі. Я за них не особливо боявся. Коли друг-військовослужбовець ...
В'ячеслав Стрий
19.03.2024
Хочеться бачити рідне селище Іваничі ошатним, чепурним, упорядкованим. Але воно дедалі занепадає. Бо у голови громади ...
Катерина Матвіїва
13.03.2024
Не можу мовчати. Адже йдеться не лише про видання БУГ у якому я працюю, а й особисто про мене, як журналіста. І про мою ...