<
Руслан Романишин

Нововолинськ має стати містом, дружнім до тварин

Цей запис опубліковано більш як рік тому
12:17 | 7.08.2020 / Погляд / / 1 коментар

Скільки про це вже писали, а питання досі не вирішене. У Києві котів визнали частиною екосистеми, у Львові є комунальне підприємство “Лев”, а в Нововолинську при владі та ж сама людина – і не може організувати притулок для безпритульних тварин.

Песики бігають, гавкають, кидаються на велосипедистів, потрапляють під колеса. Комусь вони створюють незручності, а хтось життя своє знайшов у тому, аби нагодувати чотирилапе щастя, і не так важливо – своє чи спільне воно. Я ветеринар. Ви до мене ставитесь по-різному. Але це не зупиняє у тому, що роблю свою роботу – відповідально, вдумливо і серйозно. Не помиляються лише ті, хто нічим не займається. А ще – це не зупиняє в іншому, важливому – любові. Любові до всього живого.

Нещодавно зібрався актив захисників тварин міста. Була конструктивна і продуктивна зустріч з Ігорем Гузем та його командою. Напрацьовано було суттєве – організуватись. Це не так і просто – відкинути амбіції, неприязні і зробити щось спільно. Але мета важливіша. Рішення очолити майбутню організацію прийняв швидко. Вічний принцип – хто, якщо не я? На жаль, поки місто не випрацювало ніякого нормального вирішення. Ви бачили кліпсованих і ніби стерилізованих собак? Звісно ж. А як подивитесь на те, що серед цих ніби безплідних трапляються вагітні? За що ж ми платимо гроші з місцевого бюджету?

Тому ми повинні взяти ситуацію на свій контроль. На жаль, поки можновладці пасуть задніх, не маємо іншого вибору.

Новостворена громадська організація проведе аудит всіх безпритульних тварин, аби розуміти масштабність. Обов’язково залучатимемо спонсорів, писатимемо проєкти, шукатимемо підтримку. Я як ветеринар спільно з колегами випрацюю систему допомоги.

Наша мета – комфортне місто для всіх, хто тут живе. Для дітей, пенсіонерів, шахтарів, а також – їх домашніх улюбленців. І тих улюбленців, які не мають дому. І для тебе – також.

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»
один коментар

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Олеся Козачук
25.05.2026
Будемо відвертими самі з собою: коли говориться про військових, чи діючих чи демобілізованих, наш соціум часто схильний до впадання в крайнощі. Ми або романтизуємо їх, створюючи образ бездоганних титанів без страху й ...
Леся Воронюк
21.05.2026
Я добре пам'ятаю перший День вишиванки. Пам'ятаю, як піднімалася на свій факультет і на мить відчула страшенне розчарування, бо не помітила нікого у вишитій сорочці. Ця "трагедія" тривала всього долю секунди, бо вже за ...
Олена Лешко
21.05.2026
У вишитих орнаментах – історія нашого народу, пам'ять про предків, мова любові до рідної землі. У кожному візерунку закодована його доля, унікальність, краса і коріння, що живить та тримає кожного з нас. Сьогодні у мене є ...
Леся Воронюк
6.05.2026
День Вишиванки щороку розпочинається з акції «Народжені у вишиванках». Їдемо в пологові будинки та даруємо малесенькі вишиті сорочки новонародженим українцям. Це наша найважливіша акція про майбутнє. Та ми нічого не ...
Володимир Демчук
5.05.2026
Світлої суботи на тижні після Великодня на міській Алеї Героїв відбулася панахида. Завдяки злагодженій організації міської влади скорботний захід пройшов із тією гідністю, на яку заслуговують наші захисники. У тиші, ...