<
Борис Карпус

Нововолинськ має бути містом можливостей для кожного. Настав час мислити про майбутнє

Цей запис опубліковано більш як рік тому
14:39 | 12.08.2020 / Погляд / коментарі 2

Куди ми йдемо? В якому місті хочемо жити через 5-10 років?

36 років тому Нововолинськ став моїм рідним містом! З того часу багато води спливло… Країна Рад розвалилась, важкий пострадянський економічний синдром, майдани, війна. Однак – хочу не лише озирнутись назад, а й подивитись в майбутнє!

Куди ми йдемо? В якому місті хочемо жити через 5-10 років? Чи залишиться в ньому молодь ? Чи відчуватимуть себе комфортно молоді сім’ї з дітьми ? Чи буде робота в місті? Якою буде ситуація з транспортом, дорогами, освітленням, екологією?

Я люблю наше місто. І хочеться любити Нововолинськ не лише через те, що він мені рідний, а й тому, що це місто можливостей для кожного. Місто в якому буде комфортно молоді, людям середнього віку ну і, звичайно, старшому поколінню.

Адже любов – це повага ! Це не лише гарні слова, а й дії! Коли чиста вода з крану – це любов і повага. Коли рівні дороги – це любов і повага. Коли світло і безпечно на вулицях міста – це любов і повага. Коли не смердить і не чадіє в місті – це теж любов і повага

Переконаний! Настав час мислити про майбутнє Нововолинська, тому що майбутнє вирішується і твориться тут і тепер!

Щоденно ми цеглинка за цеглинкою створюємо образ майбутнього. І від нашої праці залежить яким буде місто через 5-10 років.

Так що, друзі, яким би ви хотіли бачити Нововолинськ через 5-10 років ?

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»
коментарів: 2

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Денис Петрук
3.09.2026
Люди веселяться не замість війни. Вони веселяться посеред війни. Є люди яких під час війни страшенно бентежить, що хтось сміється. Не КАБ їх бентежить. Не «шахед». А чужий сирник, блядь Сидить людина на літній терасі. П’є ...
Сергій Притула
24.08.2026
У свої 10 я десь по селу бив палицею кропиву і поняття не мав, чому дорослі вже кілька днів поспіль прикипіли до телевізора. 24 серпня 1991 року у них тільки й розмов про новину із Києва. А я, ще малий, не розумію, що ...
Андрій Бокоч
20.08.2026
За моєю спиною - древній дерев'яний храм XVIII століття, церква Різдва Пресвятої Богородиці, що у місті Камінь-Каширський. Зведена ще у 1723 році, дерево на кам'яному фундаменті. Діяла навіть у радянські часи. Пам'ятка ...
Вікторія Климчук-Длугач
18.08.2026
Коли нам у морзі віддали татові речі з війни, я якось нічого не очікувала. Найгірше вже трапилось, ми з мамою опізнали тіло, печатка-підпис, отримайте-розпишіться. Решта — не має значення. І ось нам видають чорний пакет, ...
Максим Залевський
13.08.2026
Зараз серпень, і знову постає нагальне питання: куди релокуватись, якщо взимку прильоти по тепломережах зроблять життя у великих містах дуже екстремальним. І знову зʼявляється ця ідея: треба їхати «на землю». У село. Там ...