Наближається дата спорудження пам’ятника Т.Г.Шевченку: чи то спогади, чи то мемуари…

Кілька днів тому я випадково зустрівся в автобусі з Петром Дембицьким – одним із першорухівців Нововолинська. Давно не бачились, тому раділи, що ще живі. Дембицький напівжартом-напівсерйозно запитав , чи я пишу мемуари. Я ствердно кивнув головою.

– А як здоров’я? – запитав він далі.

Я показав йому мою третю ногу – тростину.

А от запитання про мемуари в голові залишилось …

24 серпня 1995 року – дата , безумовно, знакова для Нововолинська, «молодого соціалістичного міста», в якому не передбачалось ні спорудження пам’ятника ТГ.Шевченку, ні культових споруд.

На місці Свято-Духівського собору стояв величезний зварний серп і молот. Але простояв цей знак «розвинутого соціалізму» недовго. Як з’явився загадково – так і зник!

Розмови про спорудження пам’ятника Кобзареві у Нововолинську почались, і почав ці розмови вчитель російської мови та літератури Павло Присяжний, який був обраний мером і на той час був рухівцем. Він пообіцяв спільноті спорудити монумент нашому національному Пророку.

Сценарій відкриття пам’ятника написав Віталій Бобицький – керівник гурту «Братове», завідувач відділом культури у Нововолинську. Згодом він очолив культуру і в області.

В моїй пам’яті залишився момент зняття білого покривала з монумента поета і коротенький епізод із козаками з довгими списами – піками.

Чи знімався процес відкриття пам’ятника поету, я не можу пригадати, але точно знаю, що у мера був сейф, а в ньому була телекамера. Його сейф знаходився поруч із моїм сейфом, я на той час був головою міського комітету контролю, але тільки один рік. У місті і в державі була галопуюча інфляція, небачених розмірів корупція, відтак відмовився далі бути на цій посаді, а що залишилось лише рік до пенсії, то зареєструвався безробітним.

Повернемось до фіксації відкриття монументу Кобзареві. Мені як краєзнавцю це було цікаво. Відтак запитав , десь років 8 тому, очільницю відділу культури, чи зберігаються в архівах міських якісь документи про цей момент. Але почув відповідь : «Нічого такого ми не зберігаємо і не зобов’язані(!!!) зберігати!» Хоча в міському музеї дбайливо збережено процес демонтажу пам’ятника лєніну .

Подякуймо фотографу Олександру Бобаку ( покійному) за світлини відкриття монументу. І принагідно хотів би поцікавитись у Юрія Велінця, історика, та актуальної очільниці культури , чи є якісь матеріали про цю подію.

Шановні нововолинці! Пам’ятайте! Пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченку постав у Нововолинську у 1995 році, а от у Ковелі – лише у 2005-му. Ковельчани ще 10 років дискутували – чи потрібен монумент, де він має бути, як має виглядати…