<
Іван Пасічник

Ми самі вирішуємо, яке буде наше завтра

Цей запис опубліковано більш як рік тому
19:31 | 19.10.2020 / Погляд / Коментарі відсутні

Кожна людина є розпорядником того, що їй дано природою. Хтось реалізовує свій потенціал максимально, а комусь досить простих речей. Хтось хоче рухатись вперед. Комусь комфотніше тиша і спокій.

Ми всі робимо вибір. Рано чи пізно життя ставить нас на одному із тисяч роздоріжжь, де треба зробити кудись крок, коли вже неможливо стояти на місці. Ми самі визначаємо особливості використання наших ресурсів – будь-яких.

Я – лікар-хірург. За особливістю професії часто доводиться виправляти результати різного роду неправильного використання людиною того, що вона має. Як флеболог працюю з судинами . Порою приходить людина на першу консультацію. Даєш поради – можна, не варто, не треба, не бажано, заборонено, потрібно… Сподіваєшся на те, що є здоровий глузд, що пацієнт про себе турбується. А от і ні …

На жаль, дуже часто жінкам значно важливіше годину-дві побути на ультрависоких підборах. На жаль, не готові займатись активно собою, робити самомасаж. Чому? А раптом не станеться! Стається. І порою стається дуже.

Ви ніколи не задумувались, яку суму витрачає людина, яка має шкідливі звички? Прорахувати не так і складно – просто складіть вартість пачки цигарок і кратність купівлі . Сума виходить астрономічна. Цей ресурс можна булор би пустити на щось справді потрібне і важливе. Ми тішимо себе на мить, а потім довго розплачуємось…

Так до чого це все веду?

25 жовтня кожен із нас має можливість вибрати, яким буде життя на наступні 5 років. Кожен із нас може вирішити, що відбуватиметься з Нововолинськом, Павлівкою, Волинню. Хтось обов’язково прийде. А комусь забракне часу. Тому що будуть цікавіші пропозиції. Тому що друзі покличуть на гриби, на дачу чи просто в гості. Тому що не хочеться брати відповідальність, назвімо речі своїми іменами.

Особливо це стосується молоді, яка свідомо віддає в руки старшого покоління своє завтра. Молоді, яка приходить на дільниці, бачить черги, розвертається і йде собі геть.

Я хочу жити і працювати у прогресивному, сучасному, комфортному місті, де можна розвиватись, займатись спортом, ставати фахівцем. Я вірю в Нововолинськ! А ви?

Закликаю кожного скористатись своїм передбаченим законом правом на волевиявлення. Кожен голос має значення. І твій – також.

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Василь Слапчук
14.07.2026
Неділя. Православні волиняни відстояли службу Божу і повернулися додому. Притичина в тому, що майже половина цих набожних волиняків принципово (вперто/тупо) вірять і поклоняються лише російському богові. Станом на початок ...
Роман Маленков
13.07.2026
Верх цинізму! Отак буде із кожним! Чи саме це хотів сказати Навроцький, влаштувавши виступ на українських могилах в селі Радруж? Він спеціально приїхав до села, яке колись було українським на 90%, і яке поляки ПОВНІСТЮ ...
Митрополи́т Епіфаній 
6.07.2026
Завершилася ще одна страшна ніч в Україні з майже 1600 ночей, що минули після початку повномасштабної російської агресії проти нашої держави. Це довше, ніж тривалість Першої світової війни. Особливо коли не забувати, що ...
Наталя Делієва
3.07.2026
Сьогодні в супермаркеті в Одесі спостерігала біля кас дуже цікаву розмову. Касирка: - Ця каса обслуговує тільки за готівку. Жінка з візочком продуктів: - Я не понімаю, что ви говорітє. Скажитє на русском. Касирка: - Я не ...
Володимир Демчук
2.07.2026
Сьогодні ми спостерігаємо за новим розвитком подій навколо українсько-польського протистояння. Біло-червоні називають цей час «Волинська різня», хоча кров лилась по обидва береги Бугу... Я розповім, як торкнулись ті ...