<
Валентин Каленіченко

Моє відрядження в Ковель або Реформа патрульної поліції очима зсередини

Цей запис опубліковано більш як рік тому
10:48 | 10.03.2018 / Погляд / 1 коментар

Місто Ковель – чудове місто на Волині і там за задумом керівництва Національної поліції та Департаменту патрульної поліції прийшов час розпочати роботу патруля. Та от незадача, місцева молодь досить скептично віднеслась до такого пориву керівництва Нацполу і вирішила, що 8 000 гривень на місяць це не та сума, заради якої вони будуть віддавати свої кращі роки службі в патрулі.

Але механізм реформи запущений і от 3.02.2018 року перші патрульні Ковеля урочисто приймають присягу. Але їх не більше десяти. Керівництво, співробітників інших підрозділів та інших патрульних добровільно-примусово відправили сюди працювати з Луцька. Але й цих людей замало, тому було прийнято рішення відправити 40 чоловік з інших міст України, в тому числі 30 патрульних з Києва.

3.03.2018 року я та ще 29 патрульних Києва, виконуючи наказ керівництва Департаменту патрульної поліції, поїхали на ротацію в Ковель строком на один місяць. Нам пообіцяли, що умови проживання будуть хорошими. Але, прибувши на місце проживання, ми були шоковані!!!

Заселили нас в один з корпусів колишнього санаторію, який з початку 90-х років минулого сторіччя стояв закинутий, а зараз перебуває на реконструкції. Сам санаторій декілька років томку був переданий Луцькому військовому ліцею, пара корпусів відреставровані і зараз тут навчаються діти.

Фото, які я додаю, не передають той жах і відсотків на 20. Температура в кімнатах не перевищує +15 градусів, гаряча вода відсутня, в деяких кімнатах відсутні навіть розетки, двері в кімнатах не зачиняються, відсутні замки, в коридорі протяги, про санвузол я взагалі мовчу. І тут ми маємо прожити цілий місяць.

Після багатьох спроб довести проблему до керівництва, нам лише пообіцяли давати гарячу воду з 21-ої до 22-ої години та на пкілька градусів підняти температуру в кімнатах. Як нам повідомили, на наше проживання держава не виділяє кошти і це все, що для нас можуть зробити. Мабуть, для таких, як ми, грошей немає. Телефонний зв’язок тут працює через раз, про інтернет я взагалі мовчу. А сьогодні опалення знову прикрутили. Таким чином нас “мотивують” на результат.

Також нам обіцяли виплатить авансом добові аж по 60 грн за добу, але так і не виплатили. Форму та білизну випрати немає де, помитись немає де, на харчування грошей немає!!!

Так от, в яких умовах ми тут живемо, так і будемо працювати, або взагалі не будемо!!! Мотивуйте нас далі!!! І ще… не забудьте в черговий раз нам нагадати про корупційні ризики!!!

Р.S. Люди повірили в реформу, повірили керівництву, залишили вдома дружин, дітей і поїхали виконувать свої службові обов’язки до чудового міста Ковель, де велика кількість гарних церков!!!

P.P.S. А моя донька свій 6-й День народження зустріне без батька!!!

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»
один коментар
  1. Це таке відношення у Системи на всіх позиціях… Я не дивуюсь… Але порадувала стаття… Чоловік не хоче бути бидлом… Може в нас, як в нації, є майбутнє?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Денис Петрук
3.09.2026
Люди веселяться не замість війни. Вони веселяться посеред війни. Є люди яких під час війни страшенно бентежить, що хтось сміється. Не КАБ їх бентежить. Не «шахед». А чужий сирник, блядь Сидить людина на літній терасі. П’є ...
Сергій Притула
24.08.2026
У свої 10 я десь по селу бив палицею кропиву і поняття не мав, чому дорослі вже кілька днів поспіль прикипіли до телевізора. 24 серпня 1991 року у них тільки й розмов про новину із Києва. А я, ще малий, не розумію, що ...
Андрій Бокоч
20.08.2026
За моєю спиною - древній дерев'яний храм XVIII століття, церква Різдва Пресвятої Богородиці, що у місті Камінь-Каширський. Зведена ще у 1723 році, дерево на кам'яному фундаменті. Діяла навіть у радянські часи. Пам'ятка ...
Вікторія Климчук-Длугач
18.08.2026
Коли нам у морзі віддали татові речі з війни, я якось нічого не очікувала. Найгірше вже трапилось, ми з мамою опізнали тіло, печатка-підпис, отримайте-розпишіться. Решта — не має значення. І ось нам видають чорний пакет, ...
Максим Залевський
13.08.2026
Зараз серпень, і знову постає нагальне питання: куди релокуватись, якщо взимку прильоти по тепломережах зроблять життя у великих містах дуже екстремальним. І знову зʼявляється ця ідея: треба їхати «на землю». У село. Там ...