<
Валентин Каленіченко

Моє відрядження в Ковель або Реформа патрульної поліції очима зсередини

Цей запис опубліковано більш як рік тому
10:48 | 10.03.2018 / Погляд / 1 коментар

Місто Ковель – чудове місто на Волині і там за задумом керівництва Національної поліції та Департаменту патрульної поліції прийшов час розпочати роботу патруля. Та от незадача, місцева молодь досить скептично віднеслась до такого пориву керівництва Нацполу і вирішила, що 8 000 гривень на місяць це не та сума, заради якої вони будуть віддавати свої кращі роки службі в патрулі.

Але механізм реформи запущений і от 3.02.2018 року перші патрульні Ковеля урочисто приймають присягу. Але їх не більше десяти. Керівництво, співробітників інших підрозділів та інших патрульних добровільно-примусово відправили сюди працювати з Луцька. Але й цих людей замало, тому було прийнято рішення відправити 40 чоловік з інших міст України, в тому числі 30 патрульних з Києва.

3.03.2018 року я та ще 29 патрульних Києва, виконуючи наказ керівництва Департаменту патрульної поліції, поїхали на ротацію в Ковель строком на один місяць. Нам пообіцяли, що умови проживання будуть хорошими. Але, прибувши на місце проживання, ми були шоковані!!!

Заселили нас в один з корпусів колишнього санаторію, який з початку 90-х років минулого сторіччя стояв закинутий, а зараз перебуває на реконструкції. Сам санаторій декілька років томку був переданий Луцькому військовому ліцею, пара корпусів відреставровані і зараз тут навчаються діти.

Фото, які я додаю, не передають той жах і відсотків на 20. Температура в кімнатах не перевищує +15 градусів, гаряча вода відсутня, в деяких кімнатах відсутні навіть розетки, двері в кімнатах не зачиняються, відсутні замки, в коридорі протяги, про санвузол я взагалі мовчу. І тут ми маємо прожити цілий місяць.

Після багатьох спроб довести проблему до керівництва, нам лише пообіцяли давати гарячу воду з 21-ої до 22-ої години та на пкілька градусів підняти температуру в кімнатах. Як нам повідомили, на наше проживання держава не виділяє кошти і це все, що для нас можуть зробити. Мабуть, для таких, як ми, грошей немає. Телефонний зв’язок тут працює через раз, про інтернет я взагалі мовчу. А сьогодні опалення знову прикрутили. Таким чином нас “мотивують” на результат.

Також нам обіцяли виплатить авансом добові аж по 60 грн за добу, але так і не виплатили. Форму та білизну випрати немає де, помитись немає де, на харчування грошей немає!!!

Так от, в яких умовах ми тут живемо, так і будемо працювати, або взагалі не будемо!!! Мотивуйте нас далі!!! І ще… не забудьте в черговий раз нам нагадати про корупційні ризики!!!

Р.S. Люди повірили в реформу, повірили керівництву, залишили вдома дружин, дітей і поїхали виконувать свої службові обов’язки до чудового міста Ковель, де велика кількість гарних церков!!!

P.P.S. А моя донька свій 6-й День народження зустріне без батька!!!

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»
один коментар
  1. Це таке відношення у Системи на всіх позиціях… Я не дивуюсь… Але порадувала стаття… Чоловік не хоче бути бидлом… Може в нас, як в нації, є майбутнє?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Олеся Козачук
25.05.2026
Будемо відвертими самі з собою: коли говориться про військових, чи діючих чи демобілізованих, наш соціум часто схильний до впадання в крайнощі. Ми або романтизуємо їх, створюючи образ бездоганних титанів без страху й ...
Леся Воронюк
21.05.2026
Я добре пам'ятаю перший День вишиванки. Пам'ятаю, як піднімалася на свій факультет і на мить відчула страшенне розчарування, бо не помітила нікого у вишитій сорочці. Ця "трагедія" тривала всього долю секунди, бо вже за ...
Олена Лешко
21.05.2026
У вишитих орнаментах – історія нашого народу, пам'ять про предків, мова любові до рідної землі. У кожному візерунку закодована його доля, унікальність, краса і коріння, що живить та тримає кожного з нас. Сьогодні у мене є ...
Леся Воронюк
6.05.2026
День Вишиванки щороку розпочинається з акції «Народжені у вишиванках». Їдемо в пологові будинки та даруємо малесенькі вишиті сорочки новонародженим українцям. Це наша найважливіша акція про майбутнє. Та ми нічого не ...
Володимир Демчук
5.05.2026
Світлої суботи на тижні після Великодня на міській Алеї Героїв відбулася панахида. Завдяки злагодженій організації міської влади скорботний захід пройшов із тією гідністю, на яку заслуговують наші захисники. У тиші, ...