<
Ірина Гіль

Люди, невже вам отак комфортно: стан дворів у ваших руках

Цей запис опубліковано більш як рік тому
12:09 | 11.08.2020 / Погляд / / коментарі 2

Довго вагалась, чи варто піднімати це все, але мовчати вже не вийде, бо то таки край. Я висловлю свою думку, а ви вже визначайте, права чи не права. Організуватись і навести самостійно лад у дворах не так і важко.

Трапилась нагода прогулятись мікрорайоном. Була гарна погода, світило гарно сонечко. А ще – не було і сліду від неприємних запахів від нашого улюбленого Кроноспану. Все сприяло тому, аби мандри були вдалими і успішними. На дереві висіли соковиті і смачні вишеньки, які можна було підгризати в процесі. Приємне і таке хороше літо. Навіть комарі не були дуже брутальними.

І знаєте, що це все псувало? Стан дворів. Стан наших дворів. Де ми живемо, вішаємо прання, де бігають наші дітки, де пройшло наше і їхнє дитинство, де нам мало би бути добре і затишно, бо ж то наше.

Ви ж теж це бачите. І ці потрощені лавки, і знищені часом гойдалки, і карусель, котра давно не обертається, бо просто впала на землю. Ви це бачите і просто мовчите. І нічого не робите. 

Мені дуже і дуже соромно. Чому? Тому що ми самі це допускаємо. Тому що ждемо, коли станеться диво і хтось для нас щось зробить.
Не зробить.

Ніхто замість нас не вирішить наших проблем. Ніхто не пофарбує, не підклеїть і не відремонтує. І не треба казати, що є комунальники, ви давно їх бачили за такими заняттями? Чи може хто із знайомих в курсі? Люди, це Ваші діти будуть там бавитись, це Ви і Ваші сусіди сидітимуть на отих лавочках. Адже це не так і важко – організуватись. Вічний принцип про встав і зробив. Однак набагато краще жити з підходом про мою хату краю. 

Нащо створювати ОСББ? Нехай цим хтось там займеться.

Нащо скаржитись на діяльність підприємств? Раптом хтось інший то зробить.

Від мене місцева влада отримує червону картку  –  адже як можна було до отакого стану довести Нововолинськ? Мікрорайони мало того, що труять всякою хімією, так ще й отаке. Я мама трьох дітей, і мені абсолютно не байдуже, де і як зростатимуть вони.

Якщо щось не працює як треба, то це треба або ремонтувати, або взяти інше. На жаль, місцева влада вже дуже давно жодному ремонту не підлягає. Цьому місту однозначно потрібні зміни.

Могла би сказати ще дуже багато слів, але світлини, які додаю до тексту, будуть значно красномовніші.

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»
коментарів: 2
  1. Читаю дописи від молодих людей і одночасно радісно і сумно. Радісно що вже є нове покоління яке мислить по-європейськи і бачить проблеми міста і хоче змін і ще раз змін.І сумно що “стара гвардія”-мої ровесники, тобто ті хто переступив 60 і 65р не хочуть відступитися від “міського корита” і жити в своє задоволення…
    Дуже хочеться бачити рідне і дороге мені місто успішним і гарним і надіюсь що молодість переможе.

  2. Шановні молоді мамусі і татусі ! а де ваші руки для того щоб поремонтувати качелі для своїх діток?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Леся Воронюк
6.05.2026
День Вишиванки щороку розпочинається з акції «Народжені у вишиванках». Їдемо в пологові будинки та даруємо малесенькі вишиті сорочки новонародженим українцям. Це наша найважливіша акція про майбутнє. Та ми нічого не ...
Володимир Демчук
5.05.2026
Світлої суботи на тижні після Великодня на міській Алеї Героїв відбулася панахида. Завдяки злагодженій організації міської влади скорботний захід пройшов із тією гідністю, на яку заслуговують наші захисники. У тиші, ...
Анастасія Криштанович
1.05.2026
Станом на березень 2026 року до ЗСУ вступили 12 000 людей з місць позбавлення волі — 11 820 чоловіків і 180 жінок. «Принцип» провів перше комплексне дослідження досвіду цих військовослужбовців. — «Служба у «Шквалі»: ...
Вадим Кириченко
29.04.2026
А ви помічали одну неприємну закономірність: найбільш гучні противники мобілізації та головні ненависники армії - це далеко не ті, хто щось створює, розвиває або бере відповідальність за своє життя і країну. Якщо ...
Катаріна Матернова
27.04.2026
Сорок років тому, наприкінці квітня, я йшла через київський аеропорт і вийшла назовні під отруйне небо. Я була молодою студенткою, яка поверталася з Єревана до Чехословаччини. І ніхто мені не сказав, що за три дні до того ...