Коли в людини горе, вона не дуже тямить, що робить. Цим користаються в морзі Нововолинська, здирають останню копійку

Хочу добитись справедливості, але не знаю, чи зможу сама це все вирішити. Бо у Нововолинську люди страждають, але не вміють за себе постояти.

У моїй сім’ї горе. Помер чоловік. Пропрацював 20 років на шахті РОЗом. Три роки як пішов на пенсію…Я привезла чоловіка в морг, сама найняла машину. Ще лікаря не було, ніхто не дивився, а вже працівниця назвала суму, яку я повинна заплатити.

Це була моя знайома. Я спитала, чи можна трохи менше Вона відповіла: «Ні. Так усі платять». Я думала, що це платна послуга. Мені озвучили суму 1800. Я заплатила. Такси як на митниці. Коли в людини горе, вона заклопотана й не дуже тямить, що робить, то цим користаються в морзі. Здирають із людей останню копійку, загинають такі суми, що жах. Певно, в них немає людської гідності, співчуття, камінне серце. Це ті, що просто вдягають померлих. Хоча кожен із родичів може це зробити. Хто не може, той сам віддячить. Але всім кажуть, що це платно. І всі платять.

Я зараз ніде не працюю. Син навчається в училищі, отримує стипендію 480 грн. Коли після похорону на другий день я збирала довідки, робила копії, то мені в управлінні, де я раніше працювала сказали, що в моргу все безплатно. Віддячують тільки за те, що одягають.

Я передзвонила тій знайомій у морг, сказала, щоб мені виписали чек, бо мені виплатять допомогу. Взяла її на мушку. Вона відповіла: «Ми чек не даємо». Я їй сказала, щоб вона мені повернула гроші, і спитала, за що здерла. «За те, що колупалась у гниляках твого чоловіка». Мене ці слова зчепили, і я звернулась до мера.

Вже розмовляла зі слідчою, яка приїхала, коли чоловік помер, і видавала мені документ. Я вже з багатьма розмовляла, хто забирав тіла своїх родичів в той самий день, що я. І не тільки в цей. Там суми менші. Хто 600 гривень платив, хто 1000, хто 1200. А з мене взяла 1800.

Довідку з моргу дав лікар, я спитала, скільки за це. Він сказав: «Ніскільки». Він з мене не брав. Брала працівниця Валентина. Не знаю, чи вона з кимось ділиться, чи собі таку суму бере…Сказала вона: «Я беру 600, а лікар 1200». Не вірю, що вона йому взагалі щось давала. Він видав довідку і пішов додому.

Мені дуже боляче, тяжко на душі. Серце і так не має покою. А тут іще такими словами закидають: «Колупалась у гниляках твого чоловіка».

Мій чоловік 20 років тяжко працював, і оце щоб якась підла людина мертвого ще принижувала?! Він віддав своє здоров’я, помер у 53 роки. Хворів тяжко і помирав тяжко. Відмовився від госпіталізації, сказав, що шахтарі довго не живуть, легені не відновлюються. Це було боляче чути, боляче дивитись на муки.

Хай кожен відповідає за свої вчинки і слова. Ті побори на нашому горі треба припинити.

Жителька Нововолинська Галина Конопихина.