<
Руслана Порицька

Хотілося, щоб люди, які є культурними менеджерами або хочуть ними стати, розуміли кілька речей

Цей запис опубліковано більш як рік тому
17:36 | 15.09.2023 / Погляд / /
65
/ Коментарі відсутні

Ці речі, ніби, абстрактні, але, водночас, дуже важливі.

По-перше: щоб будувати команду, потрібно на ціннісному рівні шукати “своїх людей” і тоді дуже чітко вибудовується план дій.

По-друге: дуже важливо розбудовувати спільноту. Не варто обмежуватися тільки своїм колективом, яка б це організація не була, чи проєкт. Спільнота – це поняття набагато ширше і треба аналізувати, кого ще можна “втягнути” (в доброму значенні) в ось цей проєкт.

Громада, де реалізується проєкт, має бути активною та взаємодіяти з командою проєкту. Якщо це так і є, то проєкт буде успішним. Це стосується також бізнесу. У нього не можна вимагати підтримки – у жодному випадку. Проте в активній громаді є зацікавлений бізнес, який розуміє цінність розвитку культури. Тоді бізнес – це також учасники вашої спільноти, які підтримують проєкт і можуть долучитися до розвитку і масштабування спільноти.

По-третє: важливо брати на себе відповідальність. Працівники культури звикли, що відповідальність – це щось таке, що на нас “навішують”, а не ми самі беремо. Так не має бути. Культура і мистецтво – це й про індустрії і про браття на себе відповідальності за проєкти повного циклу. Від організації команди – до пошуку ресурсів. Для того, щоб команда могла виконувати поставлені задачі і цілі, формулювати ці цілі, зрештою.

“Гармидер” та “Культурне укриття” – це приклади функціонування під час пандемії та війни культурних просторів, які працюють на самоокупності. Це історія про відповідальність і про лідерство. Команда має аналізувати і розуміти, хто цей лідер, наскільки він чесний та відкритий з командою, чи це просто керівник, який роздає завдання, чи справді лідер. Від цього залежить успіх проєкту.

Щодо театральних проєктів: один з найвизначніших режисерів світу Пітер Брук казав, що якщо є двоє людей і стілець, то вже можна робити театр. Загалом, щоб робити театральний проєкт, треба бути чесним, а також не обмежуватися рамками. Сучасний театр не має меж. Це може бути історія про те, як ми вийдемо на вулицю, сядемо на зупинку та будемо дивитися на автомобілі, що проїжджають повз. Це теж буде театр. Треба розширювати свої уявлення про сучасний театр, бо він не має меж, а отже, є вільне поле для творчості.

Проєкт “Клуб культурних менеджерів” реалізується Агенцією регіонального розвитку Прибужжя за підтримки Українського культурного фонду.

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Зосим Колбун
18.12.2025
І ще раз вертаючись до постаті Павла Мерседеса. Отець Павло, він же Паша Мерседес, в миру - Петро Дмитрович Лебідь, фігура доволі одіозна. Уродженець села Бобрин, що на Рівненщині, у 1988 році акурат на Різдво, 7 січня, ...
Володимир Демчук
17.12.2025
На жаль, виявляється, окремим українцям навіть у час протистояння з ворогом треба нагадувати про те, яку цінність має наша мова і чому важливо говорити не на язикє. Згадаймо початок повномасштабної фази. Хтось із вас ...
Ярослав Матвійчук
16.12.2025
Вчора відбулося підсумкове засідання постійної депутатської комісії з питань бюджету, фінансів та цінової політики Волинської обласної ради, у якій працюю. Проаналізували освоєння бюджетних коштів у році, що добігає ...
Юлія Іванова
15.12.2025
Інколи батьки приходять із питанням: «Чому зі мною дитина спокійна, а з мамою — кричить, плаче, зривaється?» І відповідь майже завжди одна — і вона не про «погану поведінку». 1. Діти проявляють емоції там, де почуваються ...
Зосим Колбун
11.12.2025
Я прибув у Нововолинськ у 1967 році. Моєю першою (і єдиною) оселею у місті була (і є) квартира на Шахтарському мікрорайні), зовсім неподалік монастиря, у ті роки закинутого. Інтерес мене і смикнув відвідати це місце. ...