<
Сергій Годлевський

Герої кладуть життя за Україну. Чи здатні ми бодай годину віддати їм шану?

Цей запис опубліковано більш як рік тому
09:40 | 4.09.2025 / Погляд / , / Коментарі відсутні

В мене закінчується толерація. Я не хочу вже шляхетності і порядності – мене все кипить… Сьогодні в Кафедральному Соборі відспівували ще одного Героя – Сергія Черленюка , Друга «Дизеля» бійця славетної «100»-ки.

Я не знав Цю Людину і очевидно не пересікався з Нею, але почув від Його побратимів, яке Велике і Хоробре Серце Він мав. Який Він ще був молодий, скільки перспективи було у Ньому, скільки всього міг би Він зробити, але…

Він загинув, віддав що є найдороще в людини – Життя.

За що Він віддав Життя?- за Україну, за Волинь синьооку, за наш Луцьк , красиве європейське місто, за людей які живуть тут.

Він залишив згорьовану родину, друзів, вас лучанин, яких Він і не знав і в цю виснажливу спеку Його тіло прийняло дозу смертоносного металу і розлучилося з Душею

І біль мій в тім, що коли розпочався Чин Похорону, (який триває годину), коли йде озвучення Прощання з Воїном, за 100 метрів в кав’ярнях сидить грьобана “інтелегенція і рішає насущні проблеми”- їх те не стосується…

Поруч біжить прокачаний “інвалід” в навушниках, йдуть якісь шмакадявки і ржуть на всю вулицю…

Всі ці ждуни, рішайли місцеві навіть не усвідомлюють, що вони і для зеків руzzкіх є сміттям, що у нашому Луцьку відносного спокійно тільки через певну ціну, Найдорощу ціну- сьогодні Сергія “Дизеля”, вчора Василя, а ще раніше Сашка, Петра,…тисячі…

Коли я підійшов до керівників закладів, то більшість з розумінням поставились, але була і мудра панянка, яка сказала, ” чи є розпорядження міськради?”

Яке розпорядження?

Як шанувати Героя?

Годину!!!

Віддати шану, коли Він прощається з Луцьком а далі торгуйте ви візьмете свій заробок, бо ваша локація в центрі і до вас зайдуть порядні люди…

Підніміть тих товстожопих з купленими дисертаціями, вкажіть їм, що свої тілєса і статки вони наїли і здобули в Україні і каву п’ють бо такі Сергії-“Дизелі” 1993 року народження! помирають даючи їм можливість, жити, пити каву і “рішати”…

…сьогодні вночі після чергової атаки на Луцьк Голова міста повідомив, що жертв не має, є незначні пошкодження,… але очевидно щоє глобальні пошкодження в людських душах…

Що має статися у Луцьку, аби ця бацила байдужості зменшилась?

Буча? Ірпінь? Бахмут?

Що?

Тотальне значення мають Воїни-Патріоти у війні, на них все тримається, але нажаль не вирішальне, війни виграє Нація консолідована і вмотивована. Нація яка воює вся і Свято береже Пам’ять про Своїх Героїв.

А тих хто не береже і не шанує Нація виводить як колорадських жуків.

І не треба мені розповідати про втому, ви ще не уявляєте, як вашу втому ліквідують якути, тувинці, корейці і зеки рузzzкі. І чи будете ви пити каву?

Вічна Пам’ять Тобі Сергію , незнаний мені але Великий Приятелю і Життєлюбе Луцька Волині і України.

Нехай Господь Тебе прийме Тебе в Райських оселях, Ти зробив усе що міг, для України і українців і думаю Вони Тебе теж пам’ятатимуть….

Матеріалом для публікації став поста Сергія Годлевського у фейсбуці.

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Денис Петрук
3.09.2026
Люди веселяться не замість війни. Вони веселяться посеред війни. Є люди яких під час війни страшенно бентежить, що хтось сміється. Не КАБ їх бентежить. Не «шахед». А чужий сирник, блядь Сидить людина на літній терасі. П’є ...
Сергій Притула
24.08.2026
У свої 10 я десь по селу бив палицею кропиву і поняття не мав, чому дорослі вже кілька днів поспіль прикипіли до телевізора. 24 серпня 1991 року у них тільки й розмов про новину із Києва. А я, ще малий, не розумію, що ...
Андрій Бокоч
20.08.2026
За моєю спиною - древній дерев'яний храм XVIII століття, церква Різдва Пресвятої Богородиці, що у місті Камінь-Каширський. Зведена ще у 1723 році, дерево на кам'яному фундаменті. Діяла навіть у радянські часи. Пам'ятка ...
Вікторія Климчук-Длугач
18.08.2026
Коли нам у морзі віддали татові речі з війни, я якось нічого не очікувала. Найгірше вже трапилось, ми з мамою опізнали тіло, печатка-підпис, отримайте-розпишіться. Решта — не має значення. І ось нам видають чорний пакет, ...
Максим Залевський
13.08.2026
Зараз серпень, і знову постає нагальне питання: куди релокуватись, якщо взимку прильоти по тепломережах зроблять життя у великих містах дуже екстремальним. І знову зʼявляється ця ідея: треба їхати «на землю». У село. Там ...