<
Богдан Пташник

Дуже пощастило «конченим комбригам і комбатам» Запорозької Січі, що тоді не існувало фейсбуку

Цей запис опубліковано більш як рік тому
22:02 | 16.12.2024 / Погляд / / коментарі 2

Дуже пощастило «конченим комбригам і комбатам» Запорозької Січі, що тоді не існувало фейсбуку. Інакше б і Конашевича, і Наливайка, і всіх Хмельницьких, і інших відомих полководців – горді нащадки козацького роду розіпнули, обплювали і захейтили б. Бо ці «дєятєлі» направо і наліво розстрілювали алкашню і наркотів.

І ще й прив’язували до стовпів і змушували о/с херечити палками до смерті за такі невинні “шалості”, як крадіжка, недбале несення служби і тд тп.

Що розкудахкались? “Бідні хлопчики”. “Знущання з військових”… стоп. А вони точно заслужили на право називатись воїнами ЗСУ? Чи українське суспільство як сцикуха-малолітка судить виключно “по одьожці”? Раз в формі – апріорі супермен, морально чистий патріот і тд?

А що вам не так? Всі ці великі воїни першим ділом кричать що вони вАюют а не служать, статут їм – совок. Але коли його обриганого тичуть мордою в обісцяні штани – то різко згадує і про статут і права і обов’язки . Нєєє, все по чесному. Ти ж сам цього хотів, аватар героїчний.

… Ви хоч розумієте що таке аватар на позиціях? Та хрен з ними з позиціями. На разполазі. Де особиста зброя, боєприпаси і тд на руках?

… на бойових? Кончена мразь, яку боїшся більше ніж козломордого. Якій нічого не можна довірити і яку треба постійно контролювати?

Нагадаємо, 16-го грудня журналісти заявили, що керівництво 211 понтонно-мостової бригади Сил підтримки ЗСУ знущалося із солдатів — з них вимагали гроші, вдавалися до побиття, погрожували кинути «на м’ясо». Один з бійців розповів, що його прив’язували до дерев’яного хреста і фізично знущалися.

Матеріалом для публікації став пост ветерана війни Богдана Пташника у фейсбуці.

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»
коментарів: 2
  1. Бодя, шо сказати то хотів? То ти за фейсбук чи проти, бо нічого непонятно

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Олеся Козачук
25.05.2026
Будемо відвертими самі з собою: коли говориться про військових, чи діючих чи демобілізованих, наш соціум часто схильний до впадання в крайнощі. Ми або романтизуємо їх, створюючи образ бездоганних титанів без страху й ...
Леся Воронюк
21.05.2026
Я добре пам'ятаю перший День вишиванки. Пам'ятаю, як піднімалася на свій факультет і на мить відчула страшенне розчарування, бо не помітила нікого у вишитій сорочці. Ця "трагедія" тривала всього долю секунди, бо вже за ...
Олена Лешко
21.05.2026
У вишитих орнаментах – історія нашого народу, пам'ять про предків, мова любові до рідної землі. У кожному візерунку закодована його доля, унікальність, краса і коріння, що живить та тримає кожного з нас. Сьогодні у мене є ...
Леся Воронюк
6.05.2026
День Вишиванки щороку розпочинається з акції «Народжені у вишиванках». Їдемо в пологові будинки та даруємо малесенькі вишиті сорочки новонародженим українцям. Це наша найважливіша акція про майбутнє. Та ми нічого не ...
Володимир Демчук
5.05.2026
Світлої суботи на тижні після Великодня на міській Алеї Героїв відбулася панахида. Завдяки злагодженій організації міської влади скорботний захід пройшов із тією гідністю, на яку заслуговують наші захисники. У тиші, ...