Досить жити категоріями «правильно або неправильно», а якщо ви не згідні зі мною, то я вас змушу

Перестаньте засуджувати один одного. З усіх боків чути- веселитись не час, у країні війна, треба лише скорбити і волонтерити. З другого боку- живіть звичайним життям, одружуйтесь, подорожуйте, читайте книги, їжте смачну їжу. Хоч якось підтримуйте свою і так понівечену війною психіку.

Адептів і одного і другого табору вдосталь, і постійно читаю їх батли в коментарях. Люди, ви справді думаєте, що можете диктувати іншим як жити? Що ваше засудження, обурення може на щось повпливати?

Те, що людина у соц меоежах перепощує фото чи пости про допомогу не означає що вона цим взагалі займається, людина можливо і копійки не перечислила на армію, псевдо волонтерів є куча. Ще побачите скільки їх виповзе після війни, будуть мірятись хто більше «допоміг армії».

І навпаки, якщо людина постить їжу чи сонячний день, геть не означає що вона щаслива і не волонтерить, що їй байдуже на майбутнє. Тут немає конкурсу хто скільки більше страждає чи допоможе армії. Кожен робить по своїх силах та вміннях і це не обов’язково говорити людям, аби довести що ти точно це робиш.

Не треба рахувати добрі діла інших людей , заглядаючи на це з засудженням. Досить жити категоріями «правильно або не правильно», а якщо «ви не згідні зі мною, то я вас змушу». Війна торкнулась абсолютно усіх. І усі це переживають по-своєму. Я досі не вірю, що є люди, які сприймають викладене у соц мережах все як чисту монету.

Волонтерите? Супер. Те, що ви це робите мотивує інших доєднатись та пришвидшує нашу перемогу. Не викладаєте свою доброчинність у соц мережі? Теж молодець. Нехай добро яке ви робите буде тільки вашим особистим. Намагаєтесь радіти кожному дню, хапаючись хоч ща якийсь промінчик радості у житті? Молодець. Підтримуйте вашу психіку, як тільки можете.

І нехай ті що на бігли у коментарях з їдкими словами- тримають їх при собі. Давайте не засуджувати один одного, перш за все слідкуємо за собою. У нас є спільний ворог, давайте тратити вцілілий ресурс на боротьбу з ним, а не на розрахунки хто замало допоміг чи хто занадто радісний.

Джерелом для рубрики став пост у фейсбуці Катерини Бакіко