<
Микола Лукашук

Чи може декретна відпустка тривати місяць або Як я працював у культурі Нововолинська

Цей запис опубліковано більш як рік тому
19:15 | 28.08.2020 / Погляд /
13
/ коментарі 2

Розкажу історію, яка трапилась зі мною рік тому. Все закінчилось не дуже гарно, але показало чимало.

Я все життя співаю. Скільки себе пам’ятаю – стільки і співаю. Постійно на сцені, завжди задіяний у самодіяльності. То певно на рівні генів, бо чудовий голос має і матуся. Чимало де виступав. Як хто не знає, у 2016 році навіть переміг у міському конкурсі «Голос Нововолинська».

Влітку минулого року чудова жінка і талановита співачка Людмила Бадира пішла в декрет. Дзвонять до мене – є 0,25 ставки вокаліста у міському Будинку Культури, чи не пішов би. А я що, я і пішов!

Так почав підіймати культуру міста офіційно, ще й отримувати за wt певну копійку. Мене вже і внесли в програму з нагоди урочистостей до Дня Міста.

І все було би добре, коли би не моя принципова натура, що завжди прагне справедливості…

У липні, певно, можновладці були у відпустках, то пропустили. А я ж вийшов в ефір, аби висловити своє невдоволення тим, як посипання вулиць називають ремонтом асфальтного покриття. Місто пошуміло, полетіли лайки-коменти-репости. Ситуацію, правда, не змінило.

Вже будучи при посаді (нагадаю – 0,25 ставки вокаліста у Будинку Культури), виходжу в фейсбук-простір знову з гнівним відео. Щороку перед міськрадою підрихтовують асфальт. Попри те, що в місті є море страшних вулиць, де ні пройти, ні проїхати, так все ж ні! В пріоритеті – перед міськрадою треба все привести до ідеального стану, “вбахавши” в то бюджетні кошти, які могли б бути використані більш ефективно і з користю.

Нагадаю, я вже в програмі, іде підготовка повним ходом.

І тут мене викликає до себе керівництво… Кажуть, що треба писати заяву на звільнення, бо Людмила Бадира хоче вийти з декрету. Місяць. Місяць вона пробула в декреті – і виходить? Такого не буває.

Заяву я, звісно ж, написав, питань нема. Вже потім дізнався, що Левкову викликав до себе Сторонський і вчистив, чому це вокаліст, який отримує зарплату (нагадаю ще раз – аж 0,25 ставки) з міського бюджету таке робить. Потім чув, що і з програми хотіли вирізати, але співати ж комусь треба?

Розлютив я тоді чинного мера, ой розлютив… « Як це так, чому він співає в нас, а разом з тим ганьбить владу?!» – негодував Віктор Борисович.

Щиро сподіваюсь, що незабаром у Нововолинську нарешті вимкнеться режим Радянського Союзу і кожен матиме право на вільне вираження своєї думки.

#міступотрібнізміни!

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»
коментарів: 2
  1. В.Сапожнікову потрібно піти самому, ще до виборів. Аби не набратися ще більшої ганьби на старість.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Сергій Фурса
23.01.2026
Завжди дивує, коли стикаються різні світи. От топ-менеджер Укренерго гине на своєму посту, нехтуючи правилами безпеки і ризикуючи, щоб якомого швидше відновити енергетичну систему. Бо якщо б він і його колеги поводили ...
Олександр Положинський
22.01.2026
Тривожна ніч з обстрілами. Відключення тепла і світла. Пишу приватне повідомлення, в якому аналізую стан мого творчого життя в даний момент. Раптом отримую звістку, що помер мій друг. Друг хворів і готувався до цього ...
Митрополит Епіфаній
21.01.2026
Сьогодні знову переконуємося, що «русскій мір» – це поганська імперія зла. Часто ми, як християни, згадуємо приклад життя і подвиг святих, яких під час гонінь язичники примушували зректися віри в Спасителя. Навіть ті, хто ...
Даша Малахова
15.01.2026
Коли я була студенткою, у далекому 1996 році, я підробляла на різних роботах. У спектрі професій — від go-go танцівниці, посудомийки та оформлювачки вітрин — була одна улюблена. Я працювала в офісі, де видавала бездомним ...
Яна Толмачова
14.01.2026
Зимові морози — найважчий період для дрібних птахів. Холод, сніг і лід забирають не лише сили, а й доступ до їжі. У такі дні одна годівниця може врятувати до 50 птахів щодня. Для нас — жменя зерна. Для них — шанс пережити ...