Андрія – свято магії та еротики
Наближаються андріївські святкування, які дуже активно відроджуються серед української молоді. Головним атрибутом вечорниць є вареники. Натрапила в інеті на думку, що вареник – символ жіночого лона, бо нагадує Місяць, з яким пов’язаний жіночий організм. Тому дівочі частування хлопців варениками – це своєрідна гра з еротичним натяком.
А ще якось звернула увагу на текст нашої відомої народної пісні «А мій милий вареничків хоче». Подумала, а чого б то так зациклюватися тому милому на варениках, якщо найбільш запитовими стравами нашого народу були каші та хлібні вироби. А ще той милий так розійшовся, що й погрожує взагалі з кумою «вирішити питання», якщо дружина не задовольнить його запит. Невже то тільки через їжу? А ще чула, як сільські дядьки називають розкішницю «вареником».
Дивне це свято Андрія! Як так сталося, що в контексті дня пам’яті святого апостола Андрія Первозванного порушуються дві табуйовані теми у християнстві – еротика і магія? Річ у тому, що день пам’яті апостола припадає, згідно з космогонічними уявленнями наших предків, на початок зимових святкувань народження Місяця. Дослідник О. Знойко у своїй книзі «Міфи Київської землі та події стародавні» зазначає, що під знаком Перуна (нинішній дев’ятий знак зодіаку – Стрілець) народжується астральне божество Місяця:
«Ліплений пиріг був символом Місяця. То була жертовна страва, поширена на Русі та в етрусків у Щедрий Вечір, коли нічному світилові співали величальні гімни – щедрівки, як володареві води й усіх генетичних процесів рослинного й тваринного світу. Місяць вважали предком – Дідухом, але збереглися й такі міфи, за якими він – голова Вужа, що ховається в Чумацькому Шляху. Культ Вужа – це був символ люнарної богині, яка ще йменувалася Великою Небесною Матір’ю Дани-Води».
Не дивно, що наші предки уявляли походження світу саме із водного начала, про що свідчить текст давньої колядки:
«Ой, як же було ізпрежди віка,
Ой, як не було неба і землі,
А тільки було синєє море…»
Власне, і саме народження людини теж пов’язане із водною стихією – дитина перебуває у лоні своєї матері у водному середовищі, а народженню її передує відходження вод…
«Ліплений пиріг, як символ Місяця», про який згадує Знойко, обріс різними роздумами та припущеннями та швидше всього ідентифікувався із вареником – він має форму півмісяця, як і жіноче лоно, а ще, вареник, який начинений начинкою, символізує вагітну жінку, яка готова продовжувати рід і т. д. З цією версією конкурує інша – більш приземлиста: вареник – це тюркська страва, яка дуже добре прижилася в українській гастроспадщині.
Ще однією важливою складовою Андріївських вечорниць є ворожіння. Хведір Вовк, відомий український етнограф минулого століття, зазначає, що «Найчастіше для такої чинности вибирають або ранній ранок – «до схід сонця», або вечір – «як зірки зійдуть», або ніч. Засоби, що їх вживають при цих чаруваннях, та різні заправи дуже нагадують відому формулу: in verbis, herbis et lapidibus. Але головну силу мають все-таки verba, себто закляття, що ними безпосередньо передається бажання».
Ця формула з латині перекладається як «у словах, травах і камінні». Згадайте хоча б про камені-талісмани, або «магічне зілля», яке вариться із відповідних трав, а про слова й годі говорити – вони або знищують (прокльони, наприклад), або рятують (молитви). І, якщо вже згадувати про магічні дії, то їх є три види, які не варто, як наголошує Вовк, плутати: відьомство (створення процесів та ситуацій), знахарство (усунення процесів і результатів окремих дій та впливів) та ворожіння (отримання інформації про процеси, ситуації, дії тощо або «надсилання» запиту без можливості власного впливу). Перші два види використовуються відповідними людьми, а третій – доступний усім. Тому для жінок сприятливим періодом доби, в тому числі й для ворожіння, завжди був час, пов’язаний із місяцем – відповідно, ворожили дівчата на Андрія проти ночі. У експедиційних матеріалах Чубинського згадується магічний текст, знову ж таки пов’язаний із місяцем, якого називали Владимиром, тобто володарем світу:
«Місяцю Владимиру, ти високо літаєш, ти все бачиш, ти все чуєш: як невольники і невольниці плачуть за батьком та за матір’ю, за дітьми маленькими; як корова за телям, як лошиця за лошам, як ослиця заослям, як море за морем… Даруй же Господи, щоб так за мною, народженою, хрещеною, молитвяною рабою божою Марусею, Грицько плакав».
Але у будь-якій справі, в тому числі у ворожінні, є своя плата, бо у Всесвіті діє причинно-наслідковий зв’язок. Про це потрібно завжди пам’ятати, використовуючи магію навіть у найблагородніших, у нашому розумінні, справах.
На завершення свого допису, зазначу – якими б заплутаними у символах не були андріївські святкування, проводьте їх за всіма українськими народними традиціями! І обов’язково приділіть більше уваги вареникам.
Матеріалом для публікації стала стаття Ірини Рачковської-Баковецької у виданні Район. Рівне.
