<
протодиякон Віктор Мартиненко

Ваш указ не мав би для мене ніякої канонічної сили та дії навіть якби був написаний не так абсурдно і гротескно

Цей запис опубліковано більш як рік тому
14:36 | 13.01.2019 / Погляд /
18
/ коментарів 37

Закінчив колядувати і відповів своєму колишньому керівництву.

Високопреосвященному митрополиту Володимир-Волинському і Ковельському Володимиру

Ваше Високопреосвященство!

4 січня цього року у телефонній розмові Вами було повідомлено про заборону мене у священнослужінні, через п’ять днів нарешті вручено відповідний указ. 

Оскільки повідомлення про заборону було оприлюднено на єпархіальному сайті, вважаю можливим і відповісти на нього публічно.

Як канонічне обгрунтування даного діяння, у тексті документу його автор посилається на 39-те правило святих Апостолів, яке говорить:

“Пресвитеры и диаконы, без воли епископа, ничего да не совершают. Ибо ему вверены людие Господни, и он воздаст ответ о душах их”. 

Про що говорить дане правило? В Переданні Православної Церкви і Її канонічному праві прийнято звертатися до авторитету визнаних каноністів та знавців церковного права.

Іоанн Зонара (XII ст) тлумачить це правило як таке, що забороняє пресвятерам і дияконам “ делать что-либо самовольно без ведома надлежащего епархиального епископа, как напр.: подвергать епитимьи или отлучать от церкви кого-либо и когда-либо по своему произволу, разрешать от епитимьи, сокращать или продолжать ее срок, так как все это относится к архиерейской власти”.

Подібно до цього правило тлумачить Олексій Аристин (XII ст).

Інший візантійський каноніст патріарх Федір Вальсамон (XII ст) тлумачить це правило як таке, що говорить про управління церковним майном: “слова правила: «пресвитеры и диаконы, без воли епископа, ничего да не совершают» не должно понимать в общем смысле, а только так, что эти духовные лица не имеют права совершать ничего, касающегося управления церковным имуществом, так как это право принадлежит епископу и без его воли нельзя давать в аренду недвижимого церковного имущества и принимать с этого имущества доходы, принадлежащие церкви, налагать епитимьи (по всей вероятности, за злоупотребление церковным имуществом)”.

До думки Вальсамона схиляється і каноніст новішого часу священносповідник Никодим Мілаш(XX ст) .

У чому ж з переліченого винен я? 

Втім, якщо малася на увазі моя подорож до Анталії 23-27 грудня минулого року, – ця подорож була приватною поїздкою в гості до давнього друга. Мушу нагадати Вам, владико, що ми живемо у 21-му столітті – рабовласницький лад і кріпосне право лишилися далеко позаду. Відтак свобода пересування Україною, і право вільно залишати її територію без Вашого благословення гарантується мені Конституцією України(стаття 33).

Як бачимо, Ваша, владико, інтерпретація 39-го канону Святих Апостолів, як і відповідне їй покарання, настільки екстравагантні і креативні, що по праву можуть вважатися новим словом у православній канонічній науці.

Канонічне право і сучасна правова практика Церкви знають 2 ступеня покарання священнослужителя за скоєні моральні чи канонічні злочини: заборона у священнослужінні і виверження із сану.

Перша накладається архієреем, друга Архієрейським собором, або, принаймні, Священним Синодом. Проте навіть такі міри покарань не передбачають відлучення від Причастя. 

У практиці нашої єпархії, за моєї багаторічної в ній праці, випадків одночасної заборони священнослужіння і відлучення від Причастя не бувало навіть коли священики вчиняли ненавмисне вбивство.

Тож за що мене так покарано?

Ваш указ каже: за “Порушення Постанови Собору єпископів УПЦ від 13 листопада і рішень Священого Синоду УПЦ від 13 листопада 2018 року”.

Так, признаюся, я свідомо порушив постанови цих соборів, які дослівно повторили рішення Синоду Російської Православної Церкви від 15 10.2018 та, вочевидь, Ради безпеки Російської Фередації 13.10.2018, яка під головуванням В. Путіна обговорювала “положение Русской православной церкви в Украине”.

Згідно цих рішень, Московський Патріархат розриває Євхаристичне спілкування з Матір’ю-Церквою – Вселенським Патріархатом, а відтак розколює єдність Церкви і протиставляє себе Світовому Православ’ю.

Моя християнська віра, совість і згадана Вами присяга священнослужителя забороняють мені ухилятися в розкол, навіть разом із архієрейськими соборами та священими синодами.

Також моя церковна і світська освіта дозволяють мені мати власний погляд на події і не міняти його згідно коливань керівної лінії партій і патріархій.

Я свідомо вступив у Євхаристійне спілкування – співслужив Божественну Літургію з кліриками Вселенського Патріархату – тієї Церкви, єдністю з якою наша Церква пишалася протягом останніх десятиліть, і на визнанні якої ми будували свою канонічну ідентичність та винятковість. 

Проте найбільше мене здивувало формулювання Вашого указу “забороняєтесь у священнослужінні без права причастя Святих Христових Таїнств”.

Засаднича норма канонічного права забороняє двічі карати за одну провину. Мене ж, згідно Вашого указу, покарано тричі, ба навіть більше того. Справа у тому, що згідно Вашого указу, мене відлучено від “причастя Святих Христових Таїнств”.

Навіть після заборони у священнослужінні, синодального позбавлення сану та соборної анафеми людина не може бути позбавлена Святих Таїнств, зокрема Таїнства Покаяння. Якщо прийняти Ваш указ серйозно – мій випадок унікальний за двохтисячолітню історію Церкви!

Таких покарань не зазнавали навіть найвідоміші єретики як Арій, Несторій тощо.

Дане формулювання підписаного Вами указу є настільки абсурдним і безграмотним, що піддає сумніву Ваше авторство. Воно видає тотальне невігластво автора у церковному праві і церковній термінології. Вочевидь шаблон даного документу складали аж ніяк не в церковному середовищі, а Ви підписали його виключно з чернечого послуху.

Мушу зауважити також, що форма даного указу порушує вимоги церковного діловодства РПЦ, зокрема “Положения о практике запрещения клириков в служении и почисления клириков за штат”, прийнятим Священним Синодом РПЦ 30.05 2014р. і обов’язковим для всіх структурних підрозділів РПЦ.

Зокрема дане “Положення” вимагає: “При наложении на клирика наказания в виде запрещения в священнослужении в соответствующем указе должны быть прописаны… срок, на который накладывается прещение”. Проте, та указі, врученому мені, ніяких строків не вказано, а при його врученні Ви сказали, що він діє “до смерті”. Моя природня скромність та повага до Архієрейського сану завадили мені спитати Вас: до чиєї? 

Високопреосвященний владико Володимире! Мушу також поінформувати Вас, що Ваш указ не мав би для мене ніякої канонічної сили та дії навіть якби був написаний не так абсурдно і гротескно. Справа у тому, що на момент його ухвалення я знаходився в юрисдикції та клірі Православної Церкви України. Я хотів мирно і спокійно перейти до новоутвореної канонічної Церкви, втім Ви вирішили інакше – почали конфлікт і перенесли його у медійне поле.

Маючи християнське смирення і послух, я є дорослим чоловіком і батьком сімейства, тому не дозволю принижувати мою гідність і очорнювати моє ім’я наклепами, брехнею та абсурдними звинуваченнями, відтак мусив відповісти на ці закиди.

Попри все, не тримаю на Вас особисто ніякого зла, і лишаю у своєму серці лише добрі спогади за років нашого з Вами спілкування. Христос посеред нас!

протодиякон Віктор Мартиненко
13.01.2019

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»
коментарів: 37
    • Ти не гей. Не кажи так про себе. Ти птаха, що поринула у вись ген-гей по під хмарами. Дятел вона називається.

  1. Постанова СНК СРСР № 993 «Про організацію Ради у справах Російської православної церкви» від 14 вересня 1943 року за підписом Йосипа Сталіна. Цей документ набув поширення в соціальних мережах з іронічною позначкою «томос Російської православної церкви»

    • Кожен пітух надіється, що стане орлятком. Така його віра. А Мартиненко справжній патріот , якому не байдужа доля церкви його народу. Всі інші то оболванені сотворіння вроді тебе, які нічого не читають і не здатні думати, а ще 5 колона чужої держави.

      • Не ту професiю собi обрав той мартиненко. Церква то не його стихiя. Хай йде працювати на шахту чи в сiльське господарство.

        • Яким би іменем себе не називав (чи то патріот, чи то орлятко …) баран завжди буде залишатися бараном. І що найбіцльше він може порадити іншим це те, як краще потрапити у стійло. І радити іншим, яку роботу обирати іншим – це точно не його фішка і не його рівень.

          • Дуже по християнськи висловлюешся. Але справжнiй Патрiот то саме я, а не твiй кумир.

      • З тебе такий патріот, як і з Кіріла батюшка. Дурень думкою багатіє. Це вже тобі по=християнськи?

        • Святiйшого Патрiарха Кирила не чiпай бо за то буде тобi кара Божа! Ти ж не хочеш попасти до пекла?

          • Я так і знала, що такі патріоти, як ти, то звичайні московські сосуни.І правдиво про таких сказав Симон Петлюра:”Гірше ніж москальські воші можуть бути тільки українські гниди”

          • Путінський, ФСБшний піп полковник Гундяєв для мене не авторитет і тим більше не святійший. Я живу в Україні і молюся Богу на своїй землі і тепер уже і в своїй канонічній церкві на зрозумілій мені мові. І не Кірілу вирішувати куди мені попадати.

  2. Бог дав кожному свободу. Він нікого ні до чого не примушує. Кожен вирішує сам як йому жити. Бог дав нам через заповіді, святе письмо рекомендації як людині потрібно жити. Як не крути, що не говори, а якби всі жили по заповідях, згідно святого письма – світ був би ідеальним.

  3. Ось цитата зі знаного російського інтернет=видання:” На основании сопоставления заграничных поездок агента «Михайлова» и владыки Кирилла, среди журналистов (в частности, исследование Андрея Мальгина) и религиозных деятелей (например, о. Георгия (Эдельштейна) в открытом письме Путину в 2003 г.) сложилось мнение, что патриарх Кирилл и агент «Михайлов» — одно и то же лицо. В частности, архиепископ (ныне митрополит) Виленский и Литовский Хризостом откровенно заявил на архиерейском Соборе РПЦ в 1992 г.: «У нас в Церкви есть настоящие кагэбэшники, сделавшие головокружительную карьеру; например, воронежский митрополит Мефодий. Он офицер КГБ, атеист, человек порочный, навязанный кагэбэшниками». (К слову, Хризостом, кажется, единственный архиерей РПЦ, публично признавший, что был завербован КГБ и сотрудничал с «конторой» под кличкой «Реставратор».)

    В письме о. Георгия в адрес Путина отмечено: «В официальном документе парламента России, распространенном в марте 1992 г., говорится: «По линии ОВЦС (Отдела внешних церковных связей — А.Я.) выезжали за рубеж и выполняли задания руководства КГБ агенты, обозначенные кличками «Святослав», «Адамант», «Михайлов», «Топаз», «Нестерович», «Кузнецов», «Огнев», «Есауленко» и др. Характер исполняемых ими поручений свидетельствует о неотделенности указанного отдела от государства и его трансформации в скрытый центр агентуры КГБ среди верующих». Заместителем председателя ОВЦС в 1978 г. был назначен архиепископ Кирилл, проработал до 1983-го, затем, в 1989-м, вернулся его главой.

    Ось трбі і Святійший

  4. А ось ще цікаво…..” В сентябре 1991 года, после путча ГКЧП, депутатам российского парламента впервые в истории СССР удалось прикоснуться к святая святых КГБ — его архивам. Президиум ВС РСФСР создал комиссию по расследованию причин и обстоятельств ГКЧП — ее возглавил депутат Лев Пономарев. Парламентарий, священник Глеб Якунин в рамках ее задач занимался расследованием связей российской православной церкви с КГБ.

    Однако работа комиссии продолжалась недолго — с сентября 1991-го по март 1992-го. Ее быстро прикрыли, несмотря на тогдашний «разгул» демократии. Но даже то, что депутаты успели прочесть и обнародовать, произвело эффект разорвавшейся бомбы. «О масштабах слияния церковных и чекистских должностей и задач РПЦ и КГБ СССР, — писал Якунин, — можно судить хотя бы по таким материалам из отчетов, хранящимся в Центральном архиве КГБ СССР». Вот самые интересные находки.

    «Совершенно секретно. Ф. 5, oп. 14, № 529, д. А-63. 1969 год. Февраль. л. 32. В Польшу для участия в работе международной религиозной организации «Христианской мирной конференции» с контрразведывательными и разведывательными заданиями в составе делегаций РПЦ выехали агенты «Святослав», «Антонов», «Кузнецов»… Август. л. 204… в Англию агенты: «Святослав», Адамант», «Алтарь», «Магистр», «Рощин», «Земногорский» для участия в работе ЦК Всемирного Совета Церквей. Агентуре удалось предотвратить враждебные действия, продвинуть агента «Кузнецова» на руководящую должность в ВСЦ. Октябрь. лл. 281, 282. В Англию в составе делегации РПЦ на заседания исполкома Конференции европейских церквей выезжали агенты: «Дроздов», «Пересвет». От агентов получены данные на интересующих органы КГБ лиц и деятельность этой организации.

    Ф. 5, oп. 17, N 602, д. Г-1172, т. 1. 1970 год, август. л. 292. За подписью руководства КГБ при СМ СССР издана ориентировка N 48 С от 28. 07. 1970 г. «Об использовании органами КГБ возможностей Русской православной церкви в контрразведывательных мероприятиях внутри страны и за рубежом». (…) 1977 год, февраль. За границу выведены… в Индию — агенты «Адамант», «Антонов». …через ведущую агентуру КГБ «Аббата», «Антонова», «Кузнецова» и других по религиозным каналам осуществлен комплекс акций по воздействию на общественно-политические круги западноевропейских стран.

    В настоящее время по стране… отбывают наказание 229 церковников и сектантов (в 1981 г. было 220). Кроме того, 18 человек находится ссылке (в 1981 г. — 24). Органами КГБ на враждебных элементов из этой категории граждан велось свыше 2500 дел оперативного учета (в 1981 г. — 2225). …За период 1982 г. проведено 1809 встреч (с агентами), получено 704 сообщения. Для работы с агентурой используется 13 явочных и 2 конспиративных квартиры. Зам. начальника 4 отдела 5 Управления КГБ полковник Н. Н. Романов.

    1983 год. л. 257. В Москве состоялось заседание рабочего комитета ХМК (Христианской мирной конференции — А.Я.) …для участия в работе заседания было направлено 9 агентов КГБ, в т. ч. «Антонов», «Островский», «Кузнецов» и «Вадим». (…) Июль. л. 191. В Ванкувер (Канада) на 6-ю генеральную ассамблею ВСЦ в составе религиозной делегации СССР направлено 47 агентов органов КГБ из числа религиозных авторитетов, священнослужителей и технического персонала.

    1985 год, май. л. 48. В ВНР на заседание рабочего комитета ХМК направлены агенты «Антонов», «Кузнецов», «Вадим», «Прохоров»… (…) л. 51. Подготовлены записки в КГБ СССР: — о поощрении агента «Адаманта».

    Интересно, что подобная практика работы РПЦ в связке с КГБ в полном объеме продолжалась и при горбачевской перестройке, когда начались послабления для верующих, а кое-где — и возвращение храмов общинам.

    «1987 год. Впервые в составе советской делегации принял участие в генеральной сессии ЮНЕСКО агент «Адамант» из числа иерархов РПЦ. …февраль. л. 209. Подготовлен приказ председателя КГБ СССР о награждении агента «Дроздова» Почетной грамотой. (…)
    В отчете депутатской комиссии приводятся также факты преследования церковными агентами КГБ не угодивших властям священников, их доносы в «органы» или через Совет по делам религий при Совмине СССР, подробности, включая факсимильные документы, об успешной вербовке и даже характеристики на некоторых высокопоставленных агентов. Однако к картотеке настоящих имен завербованных депутаты допущены не были. Как говорил позже в одном из интервью отец Глеб, «нашу комиссию распустили именно потому, что патриарх Алексий II пришел к спикеру Руслану Хасбулатову и добился прекращения нашей работы еще до того, как она исчерпала свои возможности… К сожалению, вместо раскаяния и очищения своей деятельности от сотрудничества с Лубянкой руководство РПЦ решило оставить все, как есть. И преемник патриарха Алексия II идет по тому же пути».

    И все же общественниками и экспертами был проведен тщательный анализ «всплывших» документов для определения конкретных лиц (рука не поднимается написать «священников»), стоящих за кличками агентов. Сами же чекисты хранят глубокое молчание («своих не сдаем»). Неизвестны и результаты работы комиссии, созданной на архиерейском Соборе РПЦ в 1992 г. для расследования обвинений священнослужителей в связях с КГБ. Но вот, что прямо писал в открытом письме патриарху Алексию II (Ридигеру) гонимый церковью отец Глеб (Якунин): «Сопоставление биографических данных А.М.Ридигера со служебной биографией агента «Дроздова» дает веские основания полагать, что речь в них идет об одном и том же лице». (И такой вывод сделает любой, ознакомившись с рассекреченным отчетом «Об агентурно-аппаратной работе 4-го отдела КГБ при Совмине Эстонской ССР за 1958 год», в котором подробно описывается вербовка агента «Дроздова».)

  5. О.Віктор ви не повинні в одиночку протистояти цїй гідрі і ні в якому разі покидати своє місце служби-роботи. Це наші українські церкви, а ви наші українські священники. Об’єднуйте навколо себе українських патріотів і служіть нам на українській мові. А ті, хто бажають ходити у російські церкви, то нехай собі їх почнуть будувати і подякують гуманній українській владі, що їх не вивозять і не розстрілюють. Те, що москалі робили з українськими священниками. Пам’ятайте, що ми нововолинці з вами, ви не одні. Московську гідру можна перемогти лише гуртом, бо в одиночку вони вас повиганяють з наших церков, а самі будуть там правити бал.

    • московську гідру перемогти можна, повністю відмовившись від московського газу, московського вугілля, московського дізеля і палива для аес ! закликаю всіх почати з завтрашнього дня !

  6. О.Віктор, я знаю, що ви служили вже службу у Кафедральному Соборі Володимира, мені приємно, а вам похвально. Але хто, як не ви, наша надія, звільнить всі наші церкви від ворожої пропаганди, яка століттями там ведеться і не поведе паству, як пастух овець, за собою. Ви прекрасно знаєте, що тільки одиниці знають історію української церкви, яку нівечили москалі. Тому і заглядають в рот кожному священнику підтримуючи, навіть і його брехню. Ви українські молоді священники-патріоти не маєте морального права вичікувати,що хтось за вас це зробить. Це ви маєте організувати людей і, щоб всі церкви, які функціонують на сьогоднішній день перейшли під юрисдикцію ПУАЦ. Ви тільки почніть з маленької переферії, з Низкиничівського монастиря, якого спорудив український магнат А. Кисіль для українського православ’я, і цей рух заполонить всю Україну. От тоді вам буде честь і хвала від самого Бога. А приспособитись самому одному це не є подвиг.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Віктор Вілентко
27.03.2024
Думав до завершення посту нічого не писатиму у фейсбуці, проте, маючи певну інформацію з моїх країв, не можу спокійно на ...
Артем Чапай
22.03.2024
Сьогодні вночі мої діти, як і багато інших, спали в коридорі. Я за них не особливо боявся. Коли друг-військовослужбовець ...
В'ячеслав Стрий
19.03.2024
Хочеться бачити рідне селище Іваничі ошатним, чепурним, упорядкованим. Але воно дедалі занепадає. Бо у голови громади ...
Катерина Матвіїва
13.03.2024
Не можу мовчати. Адже йдеться не лише про видання БУГ у якому я працюю, а й особисто про мене, як журналіста. І про мою ...
Дарина Мироненко
12.03.2024
Нещодавно зустрілася з близьким другом, який військовослужбовець, поговорити про життя. Він розповів, як на фронті мав ...