Втратив руку на війні, але не зламався: прикордонник із Волині після ампутації залишився у строю
24-річний сержант Державної прикордонної служби України Андрій Андрійченко на псевдо «Слобода» після важкого поранення та ампутації руки не залишив службу. Попри висновок військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби, він продовжує виконувати обов’язки та виховує маленьку доньку.
Про це повідомили у Західному регіональному управлінні Держприкордонслужби.
Андрій родом із Конотопського району Сумщини. До лав ДПСУ його призвали у 2021 році. Після навчання в Кінологічному навчальному центрі він розпочав службу на Волині, охороняючи державний кордон на стику трьох держав. Саме тут зустрів початок повномасштабного вторгнення та разом із побратимами готувався до можливого наступу з боку білорусі.
У 2023 році військовий домігся переведення до бойового підрозділу на схід України. Спочатку обороняв Сумщину, а згодом вирушив на Бахмутський напрямок.
Під час боїв поблизу Іванівського на Донеччині Андрій отримав важке поранення.
«Ми з побратимами сиділи в окопах неподалік Бахмута. По нас працював ворожий снайпер. У нас закінчилася вода, і нам її скидали з дрона. Одна з пляшок упала неподалік окопу. Я поліз її дістати й раптом почув різкий звук», – пригадує прикордонник.
Боєць наступив рукою на міну «пелюстка». Через тяжкі осколкові поранення лікарям довелося ампутувати праву руку. Життя військового врятував побратим, який наклав турнікети, зафіксував пошкоджену кінцівку та евакуював його з поля бою.
Після лікування у Дніпрі та Львові Андрій проходив реабілітацію в Україні та Латвії. За цей час він одружився з дівчиною з волинського прикордонного села Гута та став батьком доньки Єви.
Попри другу групу інвалідності, чоловік вирішив залишитися у війську.
«Це справа мого життя. Я й таким чином можу бути корисним і зробити свій внесок у нашу боротьбу та наближення перемоги. Для мене це не вирок. За цей час я ще не стикався з тим, чого не міг би зробити однією рукою. Адже в мене ще є одна здорова рука!» – говорить Андрій.
У вільний час прикордонник займається ремонтом будинку, заготовляє дрова та допомагає родині. Він переконаний, що найголовніше – не втрачати сили духу та цінувати можливість жити під мирним небом.
Нещодавно Андрій Андрійченко відзначив п’ять років служби у Державній прикордонній службі України. Каже, що не шкодує про свій вибір і найбільше мріє про перемогу України та мирне майбутнє для своєї доньки.
