<

За майже 50 років стажу жодного разу не порушив ПДР: історія водія водоканалу Володимира Петра Пельца

15:09 | 24.01.2024 / Володимир / , /
Перегляди
1525
/ Коментарі відсутні

Водій водоканалу у Володимирі Петро Пельц на підприємстві працює кілька років. Та трудова книжка говорить про його величезний трудовий шлях протяжністю у 46 років, професіоналізм та добросовісне виконання своїх обов’язків.

Понад чотирнадцять років Петро Миколайович був водієм пасажирських автобусів, які курсували до Луцька, Ковеля, Червонограда, Устилуга та навколишніх сіл. На той час він трудився у Володимир-Волинському АТП -10762, розповідають на сторінці водоканалу у фейсбуці.

“Куди посилали – туди і їхав, – говорить, усміхаючись. – Люблю дорогу. Попри те, що доводилось щодня їздити одними й тими ж маршрутами, вона завжди зачаровує. А ще люблю людей”

Трудовий шлях Петро Пельц розпочав вісімнадцятирічним хлопцем у далекому 1977-му році у колгоспі імені Шевченка Локачинського району. Однак довго не довелося там пропрацювати, бо забрали в армію. Повернувшись, влаштувався у Волинську облспоживспілку водієм «газону», так водії між собою називають вантажний автомобіль «ГАЗ». Загалом, зізнається Миколайович, майже все життя, де б не працював, проїздив за кермом ГАЗ-51, ГАЗ-52, ГАЗ-53, за виключенням роботи в АТП, де пересів на автобус.

За усі роки жодного разу не порушив правил дорожнього руху.

“Дорога вимагає пильності та уваги, і не пробачає помилок, – говорить Петро. – Тож перед тим, як сісти за кермо, обов’язково слід перевірити справність автотранспорту, прислухатись до себе, чи добре почуваєшся, і, сконцентрувавши увагу, тиснути на педалі”.

Якщо на водоканалі Петро Пельц – водій «газону», то вдома він люблячий чоловік, батько та дідусь. Разом із дружиною виростили та виховали сина, який трудиться на одному з підприємств міста, та доньку, котра працює медиком у селі Суходоли. Зять захищає територіальну цілісність України.

“Життя вдалося, – говорить він. – Все, що потрібно для нього, маю. От тільки б ще розмір пенсії був більшим, а не той мізер, що заробив за майже п’ятдесят років. Але то таке. Головне, щоб якнайшвидше перемога настала, і люди перестали гинути. Все інше – дрібниці”.

На фото: ось так Петро Миколайович доглядає за своєю старенькою ластівкою, яка попри тридцятирічний стаж завдяки дбайливому догляду продовжує служити.




Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

14 Червня, П’ятниця
13 Червня, Четвер