Похід нареченої за водою: розповіли про один з весільних обрядів у Володимирському районі
Весілля важлива подія у житті двох людей. Підготовка до нього триває не один тиждень і враховує чимало аспектів давньої обрядовості. Воно ділиться на кілька етапів від сватання до вінчання.
Під час експедиції селами Володимирського району працівники Державного історико-культурного заповіднику “Стародавній Володимир” записали один із весільних обрядів, а саме похід за водою нареченої.
У березні 1956 році мешканка села Чорників Устилузької громади Ганна Пацай виходила заміж. Наречена від ранку готувалася до весільного дня. На чорно-білій фотографії зробленій в той день, вона стоїть з порожнім відром. Позаду неї дружки. З порожнім відром наречена йшла до сусідської криниці. Саме до сусідів, бо вдома набирати воду вважалася нехорошою прикметою.
З повним відром води наречена поверталася додому. На це відро клали подушку і на неї вона сідала. Можливо, відро ставили під стільчик, а вже на нього викладали подушку.
“То такий посаг був. Поклали подушку, я сіла. Далі вбирають, розчухують, крутять волосся. Як йшла по тую воду плаття в мене було блаватове. А на весіллі блєдо-блєдо голубоє”, – пригадує 93-річна Ганна Пацай.
З оцього відра або ж стільця наречена підводилася, а дівчата-дружки намагалися швидко сісти на подушку. Вірили, котра перша сяде – та і заміж перша вийде.
Дещо відмінною була традиція принесення води на Поділлі. На третій день весілля, як правило, у понеділок вранці, молода разом із молодим та гостями йшли до криниці і приносили воду додому. Нею вмивалися молоді і всі гості.
