Без світла і справедливості: ветеран Володимирської громади, якому обіцяли провести електрику, досі добивається виконання обіцянки
Валерій Касьян — учасник бойових дій, якому, як і десяткам інших ветеранів, після повернення додому у 2015 році Зарічанська сільська рада виділила земельну ділянку в селі Заріччя. Обіцяли повноцінний житловий масив — із світлом, водою та газом. Та замість підтримки чоловік отримав бездіяльність і захмарні суми, які доводиться викладати з власної кишені. Уже багато років Валерій шукає справедливості — та поки що безрезультатно.
Після завершення служби Валерій сподівався побудувати дім. У 2015 році у громаді йому дали землю, як ветерану АТО, з обіцянками провести всі комунікації.
За словами чоловіка, у 2019 році між тодішньою Зарічанською сільською радою та ПрАТ «Волиньобленерго» уклали договір №521-6005/19 про підключення до електромережі. Проте чоловік бідкається, що віз і досі там. Електрику так і не провели.
«Воду я підвів, без проблем за свій рахунок. А от із електрикою – все значно складніше. Подав документи, отримав проєкт. Але коли побачив ціну – очі полізли на лоба. Понад 200 тисяч гривень. Для порівняння – сусіду за ті ж роботи виставили трохи більше 100 тисяч. Кажуть, мені потрібно більше стовпів», – розповідає чоловік.
Ми запитали про цю ситуацію тепер уже у Володимир-Волинської громади, яка об’єднала у собі місто і колишню Зарічанську громаду. У пресслужбі нам повідомили, що у 2019 році між Зарічанською сільською радою та ПрАТ «Волиньобленерго» справді був укладений договір на електрифікацію масиву для учасників АТО, однак через ліквідацію громади цей документ нині не є чинним. У Володимирській громаді, до якої тепер належить ця територія, відсутні програми повного фінансування електрифікації нових масивів.
Водночас сам Валерій стверджує, що у Волиньобленерго йому відповіли протилежне: договір чинний.
Міська влада пропонує альтернативу — кооператив і співфінансування 40 на 60, за наявності організованого об’єднання власників. Та як створити ОСББ, якщо з 42 власників більшість узагалі не виходить на зв’язок, а ділянки заросли чагарниками, каже чоловік. Сусіди відмовчуються, а хто пробує щось зробити — платить шалені суми.
“Умови гри щоразу змінюються, а ціни збільшуються”, — бідкається ветеран.
Валерій розповідає, що повернувшись додому зі служби мав надію і вірив у підтримку. Але замість підтримки, каже чоловік, отримав бюрократію і безвихідь.
Чоловік вимагає виконання обіцянок, яким минає 10 років. Масив, що мав би стати символом вдячності захисникам, перетворився на нагадування, як легко влада забуває про свої обіцянки.
У результаті людям лишається або самотужки прокладати електрику за сотні тисяч, або чекати, поки держава й громади згадають, що підтримка ветеранів — це не лише слова зі сцени на свята.
