Розповіли, як стародавня столиця на Волині знову стала містом і які там унікальні пам’ятки

Стародавньому місту Олика на Волині, яке радянська влада перетворила на селище, повернули статус міста.

ВВС Україна розповіли, що відомо про його памʼятки та історію?

Багато десятиліть Олику знали хіба що за обласною психіатричною лікарнею, а про її унікальні пам’ятки в Україні мало хто знав. Хоча її замок та унікальні костели вражали туристів, які туди таки доїжджали.

Це місто – старовинна столиця удільного князівства ще за часів Київської Русі, потім резиденція литовських князів, а пізніше шляхтичів Радзивілів – Олика була містом впродовж чотирьох століть до 1939-го. Під час Другої світової війни Олика на сім днів стала столицею Польщі.

Після приєднання заходу України до УРСР радянська влада понизила статус Олики з міста до селища міського типу.

17-го квітня Верховна Рада проголосувала за те, щоб Олика знову стала містом. Ініціативу серед інших просував член комітету ВР з питань національної безпеки, колишній представник президента у Раді та уродженець Олики Федір Веніславський.

Рішення підтримали місцеві жителі й Олицька селищна рада. Олика є адміністративним центром Олицької селищної територіальної громади Луцького району Волинської області.

Зараз тут живуть всього близько трьох тисяч людей. Хоча для статусу міста потрібно щонайменше 10 тисяч мешканців, проте парламент пішов по спеціальній процедурі, щоб “відродити історичну справедливість і повернути Олику в категорію міст”. Саме так вказано в обґрунтуванні рішення.

Олику вперше згадують в літописах ще з 1149 року. У 1564 році Олика отримала Магдебурзьке право і герб, що підтвердила сеймова конституція 1763 року.

Олика внесена до Списку історичних населених місць України й воно донині славиться своєю історико-культурною спадщиною.

Найвідоміші памʼятки міста – Олицький замок та Колегіальний костел Святої Трійці початку 17 століття, а також старовинний костел Петра і Павла середини 15 століття вважається одним із найстаріших на Волині.

Олицький замок

Як розповідає історик Олексій Бухало у своєму матеріалі для BBC Україна, майже чотириста років Олика була у власності Радзивіллів, одного з найдавніших і найбагатших литовських родів.

У неприступній фортеці мешкав Альбрехт, а Януш частував високих гостей.

“Олика, окрім замку, негарна, але має достатньо багато старих будівель та пам’яток”, – писав польський історик Юзеф Крашевський у ХІХ столітті і додавав: фортеці “не вистачало лише зброї у бійницях, підіймальних мостів та людей”.

Через декілька десятиліть сюди приїжджатимуть впливові політики, представники інтелігенції.

Олицький замок заклали у 1564 році. Це була квадратна споруда з прибудовами навколо кутів.

Бастіони – так називалися ці прибудови – розташували на певній відстані від стін фортеці, що дозволяло успішно обстрілювати місцевість перед укріпленням.

Ширина олицьких мурів подекуди становила півтора метри. Їх захищав земляний насип та рів, який за допомогою штучного каскаду заповнювали водою з місцевих річок.

Будівництво фортеці почав Микола Радзивілл “Чорний”, якого сучасники вважали “заступником” короля Речі Посполитої. З ним Сигізмунд Август радився, їв, проводив дозвілля – доповідав папський нунцій (представник) у Рим.

Микола “Чорний” несподівано помер, ймовірно, не побачивши олицький замок закінченим. Фортецю впорядкує його внук.

В Олику великий канцлер литовський Альбрехт Радзивілл приїжджав, щоб відпочити. Тут князь читав і полював. Інтерес до книг заохочував у підданих – він не відволікав слугу, що читав, а по справах відсилав когось іншого.

Замок перебудовували декілька разів. Він змінив функції від оборонної фортеці до резиденції. Інвентар 1755 року фіксує комплекс споруд, який ззовні нагадує нинішній.

Після Першої Світової війни останній спадкоємець Олики – Януш Радзивілл модернізував інтер’єри палацу, провів електрику, опалення та водогін.

Цей аристократ очолював комісію закордонних справ у польському Сенаті, тричі був кандидатом на посаду міністра закордонних справ. Тому до замку часто приїжджали політики, дипломати та впливові католики.

Коли нацисти напали на Польщу, президент Ігнацій Мосцицький покинув Варшаву та переїхав на схід до… Олицького замку. Містечко сім днів виконувало функції столиці, а у палаці проходили наради перших осіб.

Під час Другої Світової війни замок дуже постраждав – вигоріли палац та інші споруди, неушкодженими лишилися тільки стіни та склепіння над першими поверхами.

Радянська влада арештувала та відправила Януша Радзивілла на заслання. Олицький замок націоналізували.

Через кілька років аристократу дозволять повернутися до Польщі. В тісній варшавській квартирі він проживе останні десятиліття життя.

Саме в той час в Олицькому замку – родовому гнізді європейських аристократів – облаштують Волинську обласну психіатричну лікарню.

В останні роки психіатричну лікарню звідси переселили, замок потребував негайної реконструкції та порятунку.

Зараз тут облаштований музей і розвивається філія Волинського обласного краєзнавчого музею.

Уряд планував включити Олику та її замок до програми, а профільний комітет Ради навіть проводив тут спеціальне виїзне засідання.

Костел Святої Трійці

Ревний католик Альбрехт Радзивілл спорудив в Олиці й найбільший на Волині костел святої Трійці. Він багато молився, практикував аскезу – замикався у тісній клітці, виставляв назовні голу спину та наказував шмагати бичем.

Князь підтримував діяльність олицького шпиталю Святого Хреста, де лікувалися не лише католики, а всі, хто жив “побожним життям”.

Схоже ставлення до підданих було у Фердинанда Радзивілла, який на початку ХХ століття запровадив безкоштовне медичне обслуговування, забезпечував житлом та пенсією.

Першу дерев’яну церкву на цьому місці будував ще у 1588 році князь Станіслав Радзивілл. А муровану будівлю костела, яка збереглася до сьогодні, звели у 1635-40 роках на кошти Альбрехта.

Проєкт храму розробили італійські архітектори.

У 1638 році при костелі заснували колегію – філію польської Замойської академії та духовну семінарію. Колегія проіснувала до 1945 року, тоді радянська влада її зачинила, а памʼятка почала поступового руйнуватися.

На початку 90-х років костел передали вірянами Римо-католицької церкви.

Зараз костел реставрують на гроші польського уряду. Цього року Фундація культурної спадщини проведе тут десятий етап рятувально-реставраційних робіт, на що виділили 250 тисяч злотих (2,5 млн гривень).

Навіть після років радянської влади місту складно було приховати свою багату історію. Так, журналіст BBC Україна подорожуючи містом на початку 2010-х випадково дізнався, що будівля сільської крамнички була старовинною брамою XVII століття.

Це – Луцька брама, єдиний елемент колись потужних фортифікацій, який зберігся до наших днів.

Ще одна збережена пам’ятка Олики – Стрітенська церква кінця 18 століття.

Колись у місті також була велика ратуша, але вона до наших часів не збереглась.