Прикордонник із Волині пройшов бої на Донеччині та повернувся до роботи з чотирилапими напарниками 

47-річний Віктор Кот із Шацької громади понад 20 років свого життя пов’язав із прикордонною службою. За цей час він охороняв державний кордон разом зі службовими собаками, пройшов бойові завдання на Донеччині, Сумщині та Чернігівщині, а нині знову працює кінологом на Волині.

Історію прикордонника розповіли у 6 Волинському прикордонному загоні.

Службу в Державній прикордонній службі України Віктор розпочав у 2003 році. Майже десять років він охороняв кордон із Білоруссю. Його постійною напарницею була німецька вівчарка Фаллі, яку чоловік почав виховувати ще семимісячним цуценям.

Разом вони брали участь у численних затриманнях, виконували слідову та розшукову роботу. Прикордонник пригадує, що багато чого навчився у своєї чотирилапої напарниці.

«Я вчив Фаллі, а Фаллі вчила мене, і мені було дуже приємно з нею працювати», – розповідає Віктор.

Згодом чоловік звільнився зі служби та зайнявся будівництвом. Однак після початку повномасштабного вторгнення вирішив повернутися до військової справи. Він звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки й продовжив службу вже у Карпатському прикордонному загоні.

У складі зведеного підрозділу «Львів» волинянин виконував бойові завдання на Донеччині, захищав Краматорськ і Слов’янськ, брав участь у боях за Серебрянський ліс. Зокрема, керував катером на річці Сіверський Донець. Також у його бойовому досвіді – Святогірськ, Суджа, Сумщина та Чернігівщина.

Одним із найтепліших спогадів того періоду для Віктора стала коротка зустріч із сином Сергієм на Донеччині. На той час молодий чоловік уклав однорічний контракт із Держприкордонслужбою та вирушив захищати Бахмут. Батькові й синові вдалося поспілкуватися лише близько пів години.

Віктор Кот – батько чотирьох дітей.

У травні 2026 року прикордонник повернувся на службу до Волині. Нині він охороняє українсько-польську ділянку державного кордону та знову працює з чотирилапими напарниками. Після тривалої перерви у кінологічній справі чоловікові довелося відновлювати деякі професійні навички.

Він переконаний, що успіх у роботі кінологічного тандему на 30% залежить від собаки, а на 70% – від її наставника. Саме кінолог має відчувати характер тварини, розуміти її поведінку та вибудовувати довіру.

Тим, хто хоче пов’язати життя з кінологією, Віктор радить насамперед любити собак і свою справу. Адже виховання службового собаки, за його словами, багато в чому нагадує виховання дітей: з часом чотирилапий напарник стає повноцінним членом сім’ї.

Нагадаємо, прикордонник з Ковельського району пережив влучання дрона та повернувся на службу: історія військового.