Працювали в іншій країні: як зарахувати іноземний стаж для пенсії в Україні
Українці, які офіційно працювали за кордоном, за певних умов можуть врахувати цей період під час визначення права на пенсію в Україні. Раніше це було неможливо, якщо держава, де людина працювала, не мала з Україною відповідної пенсійної угоди.
Щоб закордонні роки роботи не залишилися поза страховим стажем, їх необхідно документально підтвердити. Для цього знадобляться документи з країни працевлаштування, а в деяких випадках — додаткові підтвердження.
Відповідні зміни до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» почали діяти у червні 2024 року. У травні 2025-го Кабінет Міністрів визначив порядок, за яким можна підтверджувати періоди офіційної роботи за кордоном.
Водночас іноземний стаж не збільшує безпосередньо суму української пенсії. Він потрібен насамперед для визначення права людини на пенсійну виплату. Наприклад, якщо людина має 20 років стажу в Україні та після підтвердження ще 14 років офіційної роботи за кордоном, для визначення права на пенсію врахують загалом 34 роки.
При цьому розмір української пенсії визначатиметься з урахуванням страхових внесків, сплачених саме в Україні.
Якщо ж Україна має міжнародну пенсійну угоду з державою, у якій людина працювала, стаж та пенсійні виплати визначаються відповідно до положень такого договору.
Для країн, з якими Україна не має відповідної міжнародної угоди, діє окремий механізм підтвердження іноземного стажу. Людина повинна отримати офіційне підтвердження від компетентного органу тієї держави, де вона працювала.
Водночас до страхового стажу не включаються, зокрема, окремі періоди служби у силових структурах держави-агресора після 19 лютого 2014 року, а також добровільна робота в незаконних органах влади на тимчасово окупованих територіях України.
Які документи потрібні для підтвердження стажу
Насамперед необхідно отримати офіційний документ із країни, де людина працювала. Це може бути:
- витяг із відповідного реєстру;
- довідка про страховий стаж;
- документ про сплату страхових внесків;
- інше офіційне підтвердження періоду роботи.
Залежно від ситуації можуть знадобитися й додаткові документи. Серед них — трудовий договір, довідка від роботодавця, розрахункові листи, декларації про доходи, підтвердження сплати соціальних внесків тощо.
Що робити, якщо отримати документи самостійно неможливо
Якщо людина перебуває в Україні та не має можливості самостійно звернутися до іноземного органу, можна подати відповідне звернення до Пенсійного фонду України.
У такому випадку ПФУ може через Міністерство закордонних справ направити запит до компетентного органу іншої держави. Оскільки отримання відповіді може зайняти чимало часу, розпочати процедуру рекомендують завчасно — орієнтовно за 6–12 місяців до досягнення пенсійного віку.
Чи потрібні апостиль і переклад
Необхідність апостиля або консульської легалізації залежить від країни, в якій людина працювала, та відповідних міжнародних договорів.
Зокрема, Україна має договори про правову допомогу з низкою держав, серед яких Польща, Чехія, Литва, Естонія, Болгарія, Молдова, Румунія, Сербія, Чорногорія та Північна Македонія. У передбачених такими договорами випадках документи з цих країн не потребують додаткового засвідчення.
Якщо документ виданий державою — учасницею Гаазької конвенції 1961 року, у відповідних випадках на ньому має бути апостиль.
Для країн, на які такі правила не поширюються, може знадобитися консульська легалізація документа відповідно до законодавства держави його видачі та вимог української сторони.
Документи, складені іноземною мовою, потрібно перекласти українською. Переклад має бути належним чином засвідчений, а залежно від конкретної ситуації може також потребувати апостиля або легалізації.
Після підготовки всіх необхідних документів їх подають до Пенсійного фонду України. Саме ПФУ ухвалює рішення щодо зарахування підтвердженого періоду роботи за кордоном до стажу, який враховується для визначення права на пенсію.
