Володимир – європейське місто: конференція із обербургомістром Цвікау Констанс Арндт

30-го липня відбулась пресконференція для представників ЗМІ із міським головою Володимира Ігорем Пальонкою та гостями з Німеччини: обербургомістром Цвікау Констанс Арндтта та головою Асоціації «Партнерство для України» Карлом-Ернстом Мюллером.

В першу чергу міський голова Ігор Пальонка висловив подяку представникам міста-партнера за постійну підтримку. Завдяки якій, місто отримало рентген-апарат для ТМО, авто швидкої допомоги, спеціалізовані автомобілі для КП «Полігон» та багато іншого.

Журналісти цікавилися, яке перше враження від Володимира склалося в обербургомістра Цвікау Констанс Арндти, яка вперше завітала до нас, на відмінну від Карла Ернста, у якого це вже 67 візит в Україну.

Пані Констанс розповіла, що вони прибули з гористої місцевості, тож її вразили наші безкраї краєвиди. Гості з Німеччини встигли побачити багато історичних місць, їздили на екскурсії, тож вдалося почути дуже багато нового та цікавого.

У чому бачите перспективи подальшої співпраці між Володимиром та Цвікау?

В першу чергу хотілося б, щоб наша допомога була не пов’язана з війною, щоб вона швидше закінчилася і ми могли б ділитися досвідом. Тому що ми могли б у вас багато чому навчитися і передати свій досвід. Хотілося, щоб наші наступні проєкти були мирними.

Коли ви збирались їхати в Україну, ви знали, що тут війна. Чи були певні перестороги перед візитом?

Перестороги я не мала і не маю страху сюди їхати. Прикладом є те, що пан Карл-Ернст постійно приїжджає сюди і часто з іншими жителями Цвікау, тому я почувала себе весь час в безпеці. Крім того, я знала, що люди тут живуть, в тому числі й повсякденним життям.

Ви вперше у Володимирі, на ваш погляд це європейське місто?
В загальному так. Хоча – це різні світи. Дуже багато зроблено останнім часом, багато відремонтовано. Ми побували в лікарні, вона виглядає так, як скажімо, наші класні кімнати у школах. Тому в загальному скажу, так — це європейське місто.

Чи куштували українські страви, що сподобалось вам?

Вчора куштувала український борщ з пампушками – дуже смачно. Прийдеться приїхати додому і визнати, що трішки поправилася (сміється – ред.).

Чи є у Цвікау біженці з України, як вони себе презентують. Як місто допомагає нашим громадянам?

Так, у Цвікау проживає близько 3 тисяч переселенців з України. Люди самоорганізувалися і беруть участь у благодійних проєктах. Громадяни, які туди перебралися спочатку, не думали, що це буде надовго і прагнули повертатися додому. Але зараз перспектива потроху змінюється, тому частина з них вже планує залишитися. Це є дещо проблематично, в тому числі й для України, яка втрачає значну частину молодих, освічених людей. Вони намагаються призвичаїтися, діти ходять в садочки. Люди намагаються влаштуватися на роботу, але перешкодою є мовний бар’єр.

Питання до обох мерів: чи визначили для себе відмінності між робою очільників міст у Володимирі та Цвікау?

Констанс Арндт: Я думаю, що сам принцип організації роботи адміністративних органів подібний. Але в певних деталях є багато різного. Наприклад, говорили про роботу в охороні здоров’я, там зовсім інша система й підхід. Але нас з Ігорем дуже подібними робить те, що у мене й у нього немає достатньо грошей для того, щоб зробити все, що хочуть люди (сміється – ред.).

Ігор Пальонка: хочу дійсно зазначити, що система управління подібна, але наша громада включає міську і сільську територію. Люди в сільських територій задають зовсім інші питання. Щодо медицини, то в Німеччині страхова медицина. Ми ж багато боролися, щоб у нас була кластерна лікарня. Це була моя передвиборча обіцянка, і ми вклали чимало коштів з місцевого бюджету у розвиток нашого ТМО.

Часто буває, що людина з подорожі привозить певну ідею. Чи ви взяли для себе певну ідею, яку б хотіли перейняти в українців?

З цієї поїздки візьму знання про те, де саме знаходиться Володимир. Де відбувається вся ця співпраця. Було трохи мало часу, але ваш міський голова розповів скільки всього було зроблено за три роки, що я думаю, от би нам зробити стільки роботи за цей період.

Цвікау організував відпочинок наших школярів у Німеччині, розкажіть як все пройшло?
В нашій адміністрації є співробітник, він займався організацією цієї співпраці і спілкується з міським головою та пані Катериною (Підгурець – ред.). Саме він організував програму і розміщення дітей. В один з днів до них долучився пан Ернст. Я особисто в цей час була в іншому місті, тому не мала змоги особисто поспілкуватися, але багато чула про це гарних відгуків, в тому числі й з преси.

Чи часто критикують у вас міську владу і за що?

Звичайно! Дуже багато. В більшості, це дійсно якісь цікаві запитання, чи важливі справи. Найчастіше критикують за дороги, програму до міського свята, години роботи плавального басейну. Часто хтось хоче одне, інші наполягають на зовсім другому. Були погані дороги, почали їх ремонтувати, тепер німці жаліються, що скрізь ремонт. Життя таке, що в кожного свої погляди, свої бажання. Бургомістру доводиться балансувати, щоб постаратися втілити найбільш важливі.

Як вам стан доріг в Україні?

З того, що я бачила, дороги місцями кращі, ніж у Цвікау. Бачили багато гарних нових доріг і Карл-Ернст розповідав, коли що було відремонтовано, оскільки він часто сюди їздить і знає все дуже добре. У Цвікау, як і у всій Німеччині є багато старих доріг, які потребують ремонту, і знаходяться в гіршому стані. Є старі спортивні зали, старі дитячі садочки, не по іншому. Все так само.

Чи проживають у Цвікау представники російської діаспори? Чи є контакти у бізнес-сфері?

У нас дуже багато переселенців було з колишнього радянського союзу або пізні переселенці. Це не тільки росія, але й Казахстан та ін. Є навіть інститут для переселенців, де вони навчаються. Але ті люди приїхали уже дуже давно. На відміну від українців, які приїхали нещодавно, їхня присутність не так помітна. Люди по різному ставляться до подій в Україні зараз і дискусія там по цьому нині триває.

Цвікау знаходиться на території колишньої НДР. І в НДР були свої стосунки протягом тривалого часу із республіками колишнього радянського союзу. Дуже багато людей, поколінь моїх батьків навчалися в радянському союзі і, коли відбулося об’єднання Німеччини, то багато тих зв’язків і залишилося. Разом з тим варто зазначити, що жителі НДР ніколи не вважали це великою дружбою з росіянами. Вона формально існувала, але насправді не була такою тісною.

На сьогоднішній момент війна в Україні має також великий вплив на ситуацію в нас, зокрема, що стосується енергоносіїв. Тому що довелось повністю змінювати систему отримання енергоносіїв. Це теж великі виклики для нас і це відчувається також і в повсякденному житті.

Такі виклики налаштовують людей проти України?

Звичайно є люди, які незадоволенні ситуацією і вбачають вину в тому числі й українців. Але все-таки переважна більшість у Цвікау солідарні, вони стараються допомогти. І ми, прибувши сюди відчули теж ситуацію. Коли проїжджали і бачили солдат, які готувалися на фронт, то це зовсім інші відчуття. Можна побачити у Цвікау солдат, але вони максимум ідуть на навчання, а тут люди їдуть на війну. Або ж у лікарні зустріч була з пораненими солдатами. Тобто відчувши цю ситуацію, це впливає на прагнення допомагати далі.

Також хочу висловити свою особисту думку з цього приводу. Можна звичайно дискутувати, але якщо людина іде з танками на чужу територію, то реакція має бути однозначною, потрібно захищати свою землю, свою Батьківщину. Я про це дискутую з людьми, кажу, уявіть аби на вашу територію прийшов сусід і забрав 30 см. На 30 см переніс свій забор на вашу територію, який буде крик? А тут уявіть собі, з танками. Тому це нормальна реакція людей, які захищають Батьківщину. І я солідарна з вами.

Скільки у Цвікау є міст-партнерів?
Є місто-партнер в західній Німеччині – Дортмунд, Яблунець у Чехії також є місто-партнер в Китаї, яке я планую відвідати у серпні.

Питання до пана Ернста, яка за рахунком це ваша поїздка?

Карл-Енст Мюллер: Загалом 66 поїздок. Це поїздки з організації певної допомоги, які я робив сам та привозив інших.

Ми були сьогодні в Ласкові, це якраз те місце, з якого для мене особисто розпочиналася ця дружба, це партнерство. Ми були там на кухоньці із представниками громади й вони мені подарували 50 торт. Я не їм торти, але це такі невеликі приємні дрібниці, з них складається життя і вони притягують, у тому числі й сюди.

Я веду сторінку у фейсбуці, часто люди пишуть з проханням дати гроші на різні потреби. Я завжди пересилаю ці запити та кажу їм звертатися до своїх органів влади, вони чітко знають, чи на це дійсно потрібно виділяти кошти. Ми свою роботу організовуємо таким чином, щоб зробити щось для усіх, щоб це була інвестиція для місцевості і для суспільства. Це – принцип роботи нашої спілки, в цьому відношенні ми маємо гарну співпрацю із міською адміністрацією і підтримуємо один одного.

Цього разу ми привезли ряд генераторів. Частину фінансувало місто Цвікау, частину – наша спілка. Коли ми їх забирали, то наші мешканці казали передавати вітання в Україну, сказати, що ми солідарні з вами, тож люди серцем з Україною.

Я привіз із собою фотографії, на яких зображені мій дядько Ернст, він був у Ласкові. У мене подвійне ім’я, одне з них я отримав завдяки йому. Це була причина моєї першої поїздки. Карл (мій батько) загинув і похований під Полтавою, а Ернст – у Ласкові. На іншому фото мої дідусь і бабуся. Бабуся завжди переживала і казала, що мені ніколи не вдасться побувати на могилі мого молодшого сина, і коли я був біля цієї могили, то звернувся: “Бабусю, я тут!”. Тато вже не дізнався про це, а мама знала, що у 2005 році я вперше їду до України, щоб віднайти могилу дядька. Так і розпочалася співпраця з вами.