Проводи: молитва і пам’ять чи нікому не потрібні ритуали?

11:27 | 3.04.2018 / Рубрика: Погляд / 8 коментарів

Молитва і пам’ять… Блог базований на минулорічнім дописі в фейсбук та передвеликодніх реаліях, з котрими стикається більшість… 

Наближається Великдень. Це не лише ремонти, побілка бордюрів і дерев, нічне бдіння над писанками. А і особливий стан душі, що настає лише в ніч з суботи на неділю – а зокрема на ранок, як вже оголосив батюшка про Воскресіння, опісля ти йдеш додому, десь там сонце ледь прокидається, і люди христосаються… Це ще й проводи. А що таке проводи?

Це однозначно треба купити шмат ядучого кольору пластмаси з дротом і “пришпандорити” на хрест чи тумбу над могилою родича. Це треба виполоти там мікрогрядку і втикнути якусь рослинку. Це треба на лавочку і столик свіжу клейонку – як стара за зиму з’юзалась. Це треба подивитись, що там в сусідів і зробити не гірше…Це треба впхатись на цвинтар в провідний день, виловити батюшку і покласти шмат паски з крашанкою на могили. А потім додому – на поминки…

А сенс?.. Мертвим від того ні холодно, ні тепло! Ви були на цвинтарі опісля провід? Там стадами ходять певні маргінальні елементи і визбирують продукти харчування, окремі вживають алкоголь “не отходя от кассы”. Бродячі песики, котики, пташечки… Відчуття, що кладовище перетворюється на язичницьке капище з жертвопринесеннями.

Є ще така традиція, коли крашанку розбивали об постамент і розкришували пташкам разом з паскою. Ніби в звірятку приходить дух родича і поживиться тим всім. Душам і духам то не дуже треба. Вірніше – не треба то їм взагалі. Єдине – чого від нас чекають ті, хто чекає нас там, “де нема ні недуги ні журби” – це молитва і пам’ять. Все. Крапка.

Пам’ятники, віники, столики, меморіали, мавзолеї, проводи – то ми робимо, як не дивно, тільки для самих себе, для власного его. Чи для чужого ока. Запалена свічечка, тиха сльоза, тепле слово важить значно більше од тих всіх матеріальних витребеньок.

У мене нема і ніколи не буде можливості помолитись над могилою прадіда, якого забрали в 1937-му ( місце смерті і поховання невідоме) чи родини з лінії татової матері та й її самої ( РФ), єдиного дядька (РФ), предків бабусі ( Грубешівський повіт, Республіка Польща). Саме тому розумію, що та вся матеріальна сторона питання – така несуттєва…

Не говорю, що треба тупо забивать на ділянку, де спочили рештки тіла – знак повинен бути однозначно. Але – скромний. Мінімалізм – охайний і чистий, в першу чергу, таким тільки може бути вираз справжньої поваги і любові… Чи в наших споминах померлі є тими, що відійшли? Вони живі, бо посміхаються, співають, сваряться, працюють, не перетворившись на скам`янілості чи фотографії.

Варто усвідомити єдине – покійним потрібні лише дві речі від нас, живих – молитва і пам’ять. Не шикарнезні надгробки, не врочисті проводи, не застілля на некрополії.

Краще приберіть могилу,покладіть квіти, пов’яжіть стрічку, поставте лампадку, порозмовляйте з тим, до кого прийшли, запаліть свічку в храмі, замовте панахиду. Але робіть то щиро і усвідомлено – не тому, що то традиція, не тому, що так треба і роблять усі, вкладайте душу у думки і вчинки.

А писанки-паски-цукерки – віддайте сусідській бабуні, і попросіть, нехай у молитві згадає спочилого раба Божого…

8 коментарі
  1. ой не знаю. не знаю чи погодиться з Вами наш місцевий нафтовий магнвт – Ковальчук .Все місто гуде який він собі ще при житті на кладовищі біля Лісного вимахав чи то мавзолей чи то пантеон … Хоч видно точно біблію він не читає , бо ж сказано там , що легше верблюду пролізти через вушко голки , ніж багатому попасти в рай …

  2. Трохи жостко, але сказано те, що мало хто наважується озвучити. Чим більше буде правди, хоч і не завжди приємної, тим скоріше ми почнемо мінятись. Чекаю інших препарувань на тонкі, але злободенні теми.

  3. Ого!Жостко рубанула.

  4. і ще . Абсолютно згідний з Олександрою , що багато з нас приймає участь в різних релігійних заходах , не задумуючись над тим , який зміст та сенс в цьому. Та навіть така відповідальна процедура як сповідь. Вона ж в нас перетворилась в конвеєєр відпускання гріхів і після такої сповіді не завжди відчуваєш , що ти став кращим . Та хіба може відпустити гріхми хай навіть церковна особа , яка має сама гріхів має більше ніж та людина , яку він сповідає . А таких священників в нас в Володимирі є багато … А все таки люди йдуть до них , сподіваючись врятувати свлою душу , а чи буде так чи ні , ніхто не знає …

  5. Pavlo Bazalytskyi / 5.04.2018 - 12:17 / Відповіcти

    Підтримую Олександру, вона права від першого до останнього абзацу.

  6. Як для “совєтского атеіста” все правильно написала!
    Лєнін аплодує стоя.

  7. Ви б “москалі” покійників голими ховали (без пафосу)і без гроба. Навіщо їм це – вони ж мертві.

Додати коментар


Віра в медичну реформу в Нововолинську – “коту під хвіст”
Години ходіння по сімейним лікарям в Нововолинській лікарні – коту під хвіст, мамина віра у медичну реформу і зміни в цій галузі на краще – там же. Вона поверталася з ...
Розповім трохи про навчальну поїздку в Естонію та публікацію в “Освіті України”
Повернувся з навчальної поїздки до Естонії. Разом з колегами-переможцями конкурсу “Кращі молодіжні практики України 2017” переймали колосальний досвід наших ...
Чому наступним президентом України має всі шанси стати Святослав Вакарчук?
Останнім часом з’являється інформація, що Вакарчук може висунути свою кандидатуру на наступних виборах президента. Трохи поміркував на цю тему і вважаю, що він має дуже не ...
Не можу не поділитися оновленнями в оновленому Молодіжному центрі “Нові крила”
Висловлюємо вдячність генеральному директору BRW-Україна Александр Гоцка, який підтримав команду Молодіжний центр “Нові крила”, надавши меблі, які стали справжньою ...
Проводи: молитва і пам’ять чи нікому не потрібні ритуали?
Молитва і пам’ять… Блог базований на минулорічнім дописі в фейсбук та передвеликодніх реаліях, з котрими стикається більшість…  Наближається Великдень. Це не лише ...