Неосвітлені арки – біда і страх 15-го та 5-го мікрорайонів Нововолинська

Таке враження, що наша частина міста – це якась окрема республіка: занедбані дитячі майданчики, садочки без огорожі, розбитий стадіон біля школи 5, тотальна відсутність якогось сквера і жахливий сморід від підприємств. Правда, міська влада каже, що проблем з екологією у нас нема… Справді, адже вони не живуть на мікрорайоні.

Мікрорайони міста – наші ровесники. Їх будували, коли руйнувалась країна, якої вже не існує. У багатьох із тих, хто там живе, в будівництві були задіяні батьки, які ще досі пам’ятають, як то було до того, як виросли оті бетонні джунглі багатоповерхівок. Не всі встигли, щоправда, вирости, бо Я не бачила, не знаю, бо народилась вже в роки Незалежності. Хтось виїздив, хтось помирав, хтось переселявся, а ВОНИ – залишались.

Вони створювали проблеми, зумовлювали незручності. І я не про наркоманів… Арки. Для когось це справжній головний біль. Там темно, страшно і моторошно. Для багатьох це можливість вирішення проблем, зокрема як туалет. А ще там кучкуються наркомани. А ще там чимало реклами різного року.

Кажуть, що воюю з вітряками, але продовжую зафарбовувати надписи з адресами телеграм-каналів, де можна дістати усілякі штуки для затьмарювання свідомості різного роду важкості. Вже не задаю питань, куди ж дивляться правоохоронці, чому це все ігнорує місцева влада – просто роблю своє.

На жаль, за всю історію міста батьки Нововолинська так і не спромоглись вирішити питання з забезпеченням нормального освітлення арок. І попри всі сигнали, яких було чимало, навіть не дивились у цю сторону. Думалось, що після отого маньяка, яким так налякали все жіноцтво, таки будуть якісь зрушення, але дива не трапилось. Як було темно, так і лишилось.

Ми плачемось на те, що росте рівень злочинності. Ми страждаємо від цього. І потім знову читаємо десь в новинах інформацію про те, що в когось вирвали сумочку в темряві арки 5 чи 15-го мікрорайону. А ще темрява стає посібником різного роду неприємностей. Кривий і вибитий асфальт підступно ставить підніжки. І летиш сторчма разом з малечею. Всі перелякані і в сльозах. Випереджаючи скажу, що не дуже виходить підсвічувати телефоном, коли в обох руках по дитині.

І взагалі, завдання місцевої влади зробити місто комфортним і зручним. А що маємо в результаті? А в результаті маємо до комплекту і відсутні люки, в які можна провалитись.

Я дуже сподіваюсь, що ці вибори дадуть поштовх до того, що в нас стане щось змінюватись на краще. А для цього треба зробити от що: 25 жовтня не забути перевести годинники на зимовий час і прийти на вибочу дільницю. І для надійності передзвонити друзям та нагадати про те, що доля Нововолинська – у їхніх руках. Місту потрібні зміни!