<
Зосим Колбун

На пропозицію рухівців виступити на мітингу Сапожніков мовив: «під синьо-жовтим прапором виступати ніколи не буду»

Цей запис опубліковано більш як рік тому
15:11 | 27.08.2020 / Погляд / коментарі 2

Мій невиголошений виступ на вшануванні Дня Прапора.

Щороку це дійство відбувалось на 10:00, а тут я не звернув уваги на те, що є зміни в програмі і урочистість цього року на 9:00. Прийшов – а вже завершено.

Разом з тим виступ не був виголошений і тому, що не впевнений, чи не відмовлено мені було би у виступі, як то звично вже робилось…

Шановні присутні і не присутні!
В середині квітня 1989 року двоє сміливців піднімають вперше над трубою котельні “Оснастки” синьо-жовтий прапор.
В цей час на заводі уже було створено Товариство української мови, в майбутньому – “Просвіта”. Міський осередок РУХу на “Оснастці” було створено у липні 1989 року.

А ще в січні 1990 року нинішній міський голова Віктор Борисович Сапожніков – тоді ще перший заступник голови виконкому (керував Киричук) – на пропозицію рухівців виступити на третьому мітингу мовив свою легендарну обіцянку :”Я під синьо-жовтим прапором виступати ніколи не буду!”.

Наприкінці минулого року тяжко захворів ініціатор і організатор підняття прапора над трубою котельні – Михайло Базилицький (до слова – виконавцем підняття був Микола Сорока).

Небайдужі звернулись за допомогою до органу місцевого самоврятування. Нововолинська влада пообіцяла виділити 1000 грн на лікування патріота, але… Ні на лікування, ні на похорон не дали коштів…

І це – ГАНЬБА!

Звертаюся перш за все до вас – до молодого покоління бюджетників, які не знають етапів становлення нашого міста!
Вибори наближаються.

На виборах першого президента України у 1991 році за В’ячеслава Максимовича Чорновола Нововолинськ віддав понад 51,3 % голосів. Мені невідомий інший населений пункт в Україні, який би дав такий результат.

Тож думайте!

Зосим Колбун, заступник голови МО ВГО УНР

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»
коментарів: 2

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Сергій Притула
24.08.2026
У свої 10 я десь по селу бив палицею кропиву і поняття не мав, чому дорослі вже кілька днів поспіль прикипіли до телевізора. 24 серпня 1991 року у них тільки й розмов про новину із Києва. А я, ще малий, не розумію, що ...
Андрій Бокоч
20.08.2026
За моєю спиною - древній дерев'яний храм XVIII століття, церква Різдва Пресвятої Богородиці, що у місті Камінь-Каширський. Зведена ще у 1723 році, дерево на кам'яному фундаменті. Діяла навіть у радянські часи. Пам'ятка ...
Вікторія Климчук-Длугач
18.08.2026
Коли нам у морзі віддали татові речі з війни, я якось нічого не очікувала. Найгірше вже трапилось, ми з мамою опізнали тіло, печатка-підпис, отримайте-розпишіться. Решта — не має значення. І ось нам видають чорний пакет, ...
Максим Залевський
13.08.2026
Зараз серпень, і знову постає нагальне питання: куди релокуватись, якщо взимку прильоти по тепломережах зроблять життя у великих містах дуже екстремальним. І знову зʼявляється ця ідея: треба їхати «на землю». У село. Там ...
Аліна Михайлова
12.08.2026
«Вони воюють, щоб ми могли жити». Ці 4 фото зроблені в один день. Сьогодні. Практично в один час. Київ та східний фронт. Третій день поспіль мені на стаб привозять згорівших бійців в страшних опіках. Термобаричні скиди - ...