<
Зосим Колбун

На пропозицію рухівців виступити на мітингу Сапожніков мовив: «під синьо-жовтим прапором виступати ніколи не буду»

Цей запис опубліковано більш як рік тому
15:11 | 27.08.2020 / Погляд /
8
/ коментарі 2

Мій невиголошений виступ на вшануванні Дня Прапора.

Щороку це дійство відбувалось на 10:00, а тут я не звернув уваги на те, що є зміни в програмі і урочистість цього року на 9:00. Прийшов – а вже завершено.

Разом з тим виступ не був виголошений і тому, що не впевнений, чи не відмовлено мені було би у виступі, як то звично вже робилось…

Шановні присутні і не присутні!
В середині квітня 1989 року двоє сміливців піднімають вперше над трубою котельні “Оснастки” синьо-жовтий прапор.
В цей час на заводі уже було створено Товариство української мови, в майбутньому – “Просвіта”. Міський осередок РУХу на “Оснастці” було створено у липні 1989 року.

А ще в січні 1990 року нинішній міський голова Віктор Борисович Сапожніков – тоді ще перший заступник голови виконкому (керував Киричук) – на пропозицію рухівців виступити на третьому мітингу мовив свою легендарну обіцянку :”Я під синьо-жовтим прапором виступати ніколи не буду!”.

Наприкінці минулого року тяжко захворів ініціатор і організатор підняття прапора над трубою котельні – Михайло Базилицький (до слова – виконавцем підняття був Микола Сорока).

Небайдужі звернулись за допомогою до органу місцевого самоврятування. Нововолинська влада пообіцяла виділити 1000 грн на лікування патріота, але… Ні на лікування, ні на похорон не дали коштів…

І це – ГАНЬБА!

Звертаюся перш за все до вас – до молодого покоління бюджетників, які не знають етапів становлення нашого міста!
Вибори наближаються.

На виборах першого президента України у 1991 році за В’ячеслава Максимовича Чорновола Нововолинськ віддав понад 51,3 % голосів. Мені невідомий інший населений пункт в Україні, який би дав такий результат.

Тож думайте!

Зосим Колбун, заступник голови МО ВГО УНР

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»
коментарів: 2

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Віктор Вілентко
27.03.2024
Думав до завершення посту нічого не писатиму у фейсбуці, проте, маючи певну інформацію з моїх країв, не можу спокійно на ...
Артем Чапай
22.03.2024
Сьогодні вночі мої діти, як і багато інших, спали в коридорі. Я за них не особливо боявся. Коли друг-військовослужбовець ...
В'ячеслав Стрий
19.03.2024
Хочеться бачити рідне селище Іваничі ошатним, чепурним, упорядкованим. Але воно дедалі занепадає. Бо у голови громади ...
Катерина Матвіїва
13.03.2024
Не можу мовчати. Адже йдеться не лише про видання БУГ у якому я працюю, а й особисто про мене, як журналіста. І про мою ...
Дарина Мироненко
12.03.2024
Нещодавно зустрілася з близьким другом, який військовослужбовець, поговорити про життя. Він розповів, як на фронті мав ...