Стюардеса з Волині розповіла про робочі будні на борту літака

Тетяна Момотюк – стюардеса, мешкає в Дубаї і працює на одну з найкращих авіаліній світу. Дівчина народилася у Ківерцях, проте з 10 років мешкала в Рівному. Вже більше року вона подорожує світом – обов’язково на підборах та з червоною помадою на вустах, зупиняється у вишуканих готелях.

Журналістам ІА «Конкурент» Тетяна розповіла про свої робочі будні та як воно – 60 днів на рік жити у небі.

«Я вважаю, що найголовніше не те, скільки ти витрачаєш на подорожі, а що в тебе вистачає відваги бачити світ, вчитися новому та бачити красу в відмінностях між людьми та культурами», – вважає дівчина.

1. Як ти стала стюардесою?

Я навчалася і працювала в маркетинговій фірмі, коли моя подруга наважилася піти на кастинг до однієї з найкращих авіаліній світу і покликала мене “за компанію”. Open Day відбувся вже наступного ранку, а в мене не було ні чорного ділового костюму, ні професійних фото. Мала лише резюме і хороший настрій. На мені була чорна сукня і білий піджак.

Вибір між майже 150-ма кандидатами тривав із 9 ранку до 6 вечора. Дехто навіть прилетів з інших країн, аби отримати роботу своєї мрії. Коротка розмова з рекрутером, виміри зросту, адже стюардесам обов’язково дотягуватися до верхніх полиць (відмітки 212 см з піднятими руками) – були першим етапом відсіювання. Робота в групах, брейнстормінг на вирішення можливих конфліктних ситуацій на борту літака та завдання в парах склалися в другий та третій етапи відбору.

Моя подруга не дісталася до фінішу, а мені дуже пощастило, бо я була серед 11 щасливчиків.

Наступного дня прийшов емейл з тестом на знання англійської мови, а після нього – психологічний тест. І лише через два тижні відбулося онлайн-інтерв’ю з представником з ОАЕ.

Ми говорили майже півтори години, хоча зазвичай така розмова триває близько 30 хвилин. Я ділилася розповідями про найскладніші ситуації на роботі і мені було лячно. Аж до моменту, коли за 10 днів я отримала свій Golden Call – офіційне запрошення на роботу – і відчула щастя, подібне хіба що до виграшу в лотерею.

2. Яка різниця між стюардесою і бортпровідницею?

Бортпровідниця і стюардеса – це тотожні поняття, різниця лише в тому, що бортпровідниця – українське слово, а стюардеса – запозичене з англійської.

3. Яка країна для тебе найгарніша?

Кожна країна по-своєму красива, але якщо говорити про рай на Землі, то перша на думку приходить розбита на тисячі мальовничих островів Індонезія. Ця місцевість мене дуже надихає.

4. Розкажи про один політ, про який би ти хотіла розказати.

Перші два польоти по закінченню авіаційного коледжу називаються super numeral flight, на них новеньким ще не дають прямих обов’язків і не довіряють пасажирів, а при зльоті і посадці вони займають місце в кабіні пілота. Це враження на все життя.

Мені випав “розворот”, тобто два рейси туди-назад до Дакки – столиці Бангладешу. Цей політ завжди переповнений, а в багажних відділеннях не вистачає місця. Заробітчани повертаються з ОАЕ додому часто втомлені працею і виснажені спекою. Найважливіше завдання стюардес при вітанні пасажирів – звернути увагу на їхнє самопочуття та при ознаках серйозних недомагань – зняти людину з рейсу для термінової допомоги, аби не довелося боротись за її життя в небі.

Того дня рейс затримали: в старшої пані були сильні болі в серці, ще одна людина зомліла, але швидко прийшла до тями. Ми злетіли із затримкою в годину, а після 30 хвилин у небі хтось запалив цигарку в туалеті. Але його змусили загасити її.

Старші стюарди жартували, що новенькі приносять невдачу і, мабуть, мали рацію. Хоча, можливо, мені все ж пощастило. Все, чого я найбільше боялася, відбулося під час першого польоту, і це додало мені впевненості.

5. Навіщо в літаках попільниці, якщо не можна курити?

Попри заборону паління, навіть в найновіших літаках є попільнички. Вони знаходяться на дверях туалетів для безпеки, адже якщо хтось все ж таки наважився порушити закон, краще, аби він добре загасив цигарку, аніж викинув її в відерце з паперовим сміттям.

6. Скажи: в небі страшно?

Більшість аварій трапляються під час зльоту та посадки. Тому стюардеси ні з ким не розмовляють на цьому етапі і продумують в голові можливі варіанти подій. Для пілотів настає безконтактний період, коли ніхто не може переривати їхню роботу. Я не боюсь літати, але завжди тримаю в голові план дій на випадок надзвичайної ситуації.

Все, про що варто знати пасажирам, це те, що фаза круїзу – найспокійніша частина польоту, літак не впаде і навіть турбулентність йому не зашкодить, тому можна пристебнути ремінь безпеки і сміливо насолоджуватись своїм часом у небі.

7. Навіщо пасажири аплодують пілотам при посадці?

Це не обов’язково. Але я впевнена, що коли пасажири аплодують, більшість пілотів сприймають це як комплімент. Їхня робота дуже відповідальна, тому це чудовий спосіб сказати їм дякую.

8. Це правда, що народжена на борту літака дитина має право
отримати громадянство тієї країни, над якою пролітали у цей момент?

Це складне запитання, бо країни мають різні закони, що регулюють громадянство немовляти, народженого на їх території. В більшості ситуацій батьки мають вибір між своїм громадянством та країни, в якій зареєстрований літак, а також громадянством країни, де здійснилася перша посадка літака після народження немовляти, чи країни, над якою знаходився літак в момент народження.

Сполучені Штати, наприклад, готові визнати громадянство, якщо народження відбулося над їхньою територією, але не визнають дитину американцем тільки тому, що вона народилося на борту зареєстрованого в Америці літака.

9. Пологи приймала?

Не приймала, але багато уявляла собі цей момент. Пологи є важливою частиною курсу із загальної медичної допомоги, якій навчають в авіаційному коледжі.

Я впевнена, що нашої підготовки достатньо, адже лише минулої весни моя колега прийняла пологи на рейсі Дубай-Лагос.

10. Що тебе найбільше бісить в пасажирах?

Нічого. Думаю, головний критерій відбору – саме любов до роботи з людьми. Нас навчають базовим психологічним прийомам і технікам деескалації конфліктів, але секрет – саме в співчутті та розумінні. Варто починати справу з того, що для більшості людей літаки – не повсякденність і ціль подорожі – не завжди відпустка. Можливо, людина, яка видається тобі неввічливою, власне, втратила когось з рідних і просто не має бажання розмовляти.

Я завжди намагаюсь поставити себе на чиєсь місце. Виявляється, якщо вислухати людину і запевнити її, що тобі не байдужа її тривога, у неї зникає бажання злитися.

11. Пригадай найдивніший виклик.

Одного разу старший чоловік запитав у мене, у скільки б йому обійшлося запалити цигарку в туалеті. Я відповіла, що палити на борту літака нелегально і при висадці його буде зустрічати поліція. Але, на щастя, він не став перевіряти.

12. Скільки днів у році ти вдома?

Це залежить від відділу планування, але зазвичай це приблизно 60 днів на рік у небі і 110 днів вдома. Не враховуючи відпустку, яка у стюардес повинна тривати до 30 днів на рік, аби дозволити організму відпочити та відновитися.

13. Якщо ти набереш зайву вагу, ти зможеш працювати?

Від першого дня прибуття в Дубай нас зважують та вимірюють і через 6 місяців роблять це знову, аби проаналізувати динаміку. Більшість набирає від 5 до 8 кілограмів лише за перших пів року і, як правило, пізніше приходять до своєї норми самостійно. Головне, аби індекс маси тіла лишався в своїх здорових рамках. Я старалася стежити за своєю вагою, займалася спортом, тому не стикнулася з цією проблемою.

Якщо стюардеса набрала зайву вагу, дієтолог пропрацьовує з нею її раціон і вказує часові рамки, за які вона повинна скинути зайві кілограми. Якщо працівник навіть не наблизився до очікуваної цифри на вагах, це порушить один з пунктів договору і може призвести до його розірвання. Ми зобов’язані бути в гарній фізичній формі та піклуватися про своє здоров’я.

14. Що ти робиш, окрім того, що вітаєш на борту пасажирів та носиш їм каву-чай?

Якою важливою складовою бізнесу не був би сервіс, стюардеси на борту літаків, перш за все, заради безпеки. На щоденній основі ми надаємо медичну допомогу пасажирам, стежимо за їхньою поведінкою. Часом уважність стюардес може навіть запобігти торгівлі людьми та іншій незаконній діяльності.

Перед кожним польотом ми ретельно перевіряємо свою зону відповідальності на предмет небезпечних об’єктів. Кожен член екіпажу має свою позицію та пов’язані з нею обов’язки. Це, наприклад, наглядати час від часу за неповнолітніми пасажирами, які змушені подорожувати без батьків, або пильнувати мам, аби вони забрали немовлят з люльки, коли літак в зоні турбулентності.

15. Чи правда, що літак згорає за 90 секунд?

Я би поставила це питання інженеру, бо воно доволі складне. Гадаю, відповідь залежить від типу літака та місця спалаху.

В будь-якому випадку авіаційне право змушує кожну авіалінію пройти тест та довести, що вона спроможна евакуювати повністю весь літак менше, ніж за 90 секунд ще до того, як він повністю загориться.

16. За що ти любиш свою роботу?

Я закохана в свою роботу. Сам вигляд літака і моєї валізи робить мене дещо сентиментально щасливою. Я навіть не знаю, що мені більше подобається: те, що кожен політ, наче маленьке життя, на 40 000 футів відірване від реальності, чи те, як виглядає мій офіс о 5 ранку з першими проблисками сонця.

Мені подобається спілкуватися з пасажирами, планувати щось з колегами, коли прилітаєш, чекати, поки вийде новий розклад, і перебувати на трьох різних континентах упродовж місяця.

Я вважаю, що подорожувати як стюардеса значно легше, ніж бути пасажиром, адже ми постійно в русі і час біжить майже непомітно.

17. Тобі часто співають пісню «Стюардесса по имени Жанна»?

Ніхто ніколи не співав, навіть трохи шкода.