Знести не можна залишити: коли демонтують пам’ятник радянським прикордонникам у Нововолинську?

Скільки словесних списів було зламано в Нововолинську, навколо теми знесення скульптурної композиції (солдату НКВД СССР) радянському прикордоннику на бульварі Т.Г. Шевченка, що й не полічити.

Стара нововолинська міська влада дуже переймалася збереженням цього тоталітарного артефакту, всіляко доглядаючи його та виділяючи немалі народні гроші на його утримання.

Чого вартий лише, ремонт скверу навколо пам’ятника, на який було виділено 600 000 гривників від платників податків, (а потім й ще додатково!) у виконанні ПП затятого друга старого міського голови. При активній підтримці та сприянні тодішнього очільника Волинської ОДА, Бориса Клімчука, нині покійного вже.

Після приходу до керма місцевої влади нових людей, зі скрипом і тріском, але пам’ятки авторитарної епохи в Нововолинську, таки почали падати.

Першим був “серп і молот” на території одного з приватних підприємств, котрий дістався їм у спадок, і збереженням якого дуже переймалася заступниця нинішнього міського голови. Тепер вже з додатком “екс”.

Потім, ломонувся самопальний знак “захисникам 2-го Укріпрайону НКВД” біля школи №1. Згодом закрили мозаїчні панно з совдепівською символікою на майдані Незалежності. А зовсім недавно, знесли композицію совковим піонерам-акселератам біля НДЮЦу, що на пр-ті Перемоги.

Але, обеліск зі статуєю “прикордонника”, на найцентральнішій вулиці міста, стоїть непохитно. І один Господь знає, коли до нього у місцевих владців, між іншим, дійдуть руки.

До речі, 20-го вересня планують чергову сесію міських депутатів. Ось і буде вона перевіркою на переляк, тих кого ми обрали та довірили приймати рішення в місцевому владному форматі. У тім числі й стосовно вищеописаного мною.

Матеріалом для публікації став пост Андрія Бідзюри у фейсбуці.