Як у Радянському Союзі, де формально поважали працю, використовували її як знаряддя убивства вільних людей
До міжнародного дня праці – розповім вам, як у Радянському Союзі, де формально поважали працю, використовували її як знаряддя убивства вільних людей.
«Вбивство працею» (із виставки “Тріумф людини. Українці, які перемогли ГУЛАГ”)
Знесилення, страх і безперервна важка праця — такими були перспективи для вільнодумців у Радянському Союзі. Людей не убивали одразу лише тому, що вбачали в них економічний ресурс для освоєння пустки Сибіру і модернізації.
Рідну сестру Лесі Українки Ізидору Косач заарештували у вересні 1937 р. Їй було 49.
«Косач налаштована націоналістично. Каже, що Україною та її багатством розпоряджається Москва, що видатні українці сидять, і що людям нема за що купити одяг», — доніс на викладачку її студент.
Чоловіка Ізидори, вченого-агронома Юрія Борисова, засудили як члена вигаданої чекістами Спілки визволення України і заслали на Північ, звідки він не повернувся.
Ізидору вислали в Архангельську область через 8 років після нього.
Щоб освоїти пустку Сибіру, Москва створила трудові концтабори.
Два роки Ізидора Косач валила ліс в Онезькому таборі.
«Найтяжчу роботу виконують політичні в’язні, що становлять головну масу каторжан… Люди довго не витримують, виснажуються вщент, умирають. На їх місце приводять нових, а прибутки НКВД від визискування невільничої праці все зростають», — згадувала Ізидора.
З нагоди 25-річчя смерті Лесі Українки громадськість вимагала відпустити сестру поетеси. Так знесилена Косач повернулася до Києва на початку 1940 р.
Чотири десятки російських міст повністю постали завдяки смертельним трудовим нормам. Серед них — Норильськ, Тайшет, Воркута, Магнітогорськ, Магадан. У 12 містах зеки збудували житлові квартали, водогін, дороги, школи, лікарні — це Челябінськ, Якутськ, Хабаровськ.
Вісім гідроелектростанцій, три штучні канали: Біломорсько-Балтійський, імені Москви та Волго-Донський. Норильський нікелевий комбінат, Нижньотагільський комбінат, об’єкти ядерної програми, Трансполярна, Кольска і Печорська залізниці, шляхи Сибірської магістралі, тунелі на Сахалін, Караганда—Моінти—Балхаш, Тайшет—Лена, автострада Москва—Мінськ…
Радянська модернізація відбувалася за рахунок рабської праці ув’язнених, серед яких — викладачки Ізидори Косач та агронома Юрія Борисова з України.
З примітивними знаряддями ефективність праці голодних і виснажених людей становила лише 3% порівняно з вільнонайманими працівниками. Згодом деякі з каналів закрили, не використовувались залізничні гілки.
Під час Другої світової війни Ізидору Косач заарештували нацисти — і теж за проукраїнську діяльність. У той час вона була членкинею Української національної ради, заснованої ОУН. Після звільнення, восени 1943 р., остерігаючись репресій радянської влади, сестри-біженки Ізидора і Ольга Косач виїхали в Європу, згодом до Америки.
У 1971 р. радянська влада запросила її на відзначенні сторіччя Лесі Українки, але вона рішуче відмовилася: «Не поїду в Україну, поки там панує неволя і заарештовують невинних людей».
Володимир В’ятрович, 2019 рік.
Матеріалом для публікації став пост Соломії Риботицької у фейсбуці.
