Смерть кремлівського кощея безсмертного захована в голці, яка є в яйці московського патріархату в Україні

П’ятниця, 13-те, вечір. Ідеальний час, аби сказати кілька слів про московський патріархат.

На їхньому вчорашньому шабаші все стало на свої місця. Багато хто чекав бодай якихось реверансів у бік українськості, хтось навіть чекав сміливих рішень, які б мали відцентровий вектор (ну якщо не сміливих, то принаймні напів).

У мене таких ілюзій не було, позаяк московитська церква ніколи не мала стосунку до духовних практик, а ними лише прикривалася для зовсім іншої мети. Для росії ця мета фактично є трансцендентною.

Смерть кремлівського кощея безсмертного захована в голці, яка є в яйці московського патріархату в Україні. Вся їхня «духовна генеалогія» паразитарно росте й будується на хрещенні Русі.

До нього лапті не мають анінайменшого стосунку, проте монополію на хрещення ці цивілізаційні злодії зробили підвалиною своєї надуманої ідентичності. Це настільки базове для них, що вибивши звідси кремлівське православіє з украденою монополією на хрещення – ти вибиваєш саму основу рос.самоусвідомлення. Це і є та голка.

Ось тому вчорашнє збіговисько агентурної сітки фсб проголосило насправді ключову свою заяву, яка, без пересмикувань, є чистим одкровенням. Коли все в них летить сторчма – вони не випадково захищають серцевину й апелюють до фундаментів.

Причиною війни є Томос. Інакшими словами – духовна незалежність. Так вони бачать. На це найбільше реагують. Бо так воно й є. Рускій мір будується на т.зв. «духовній єдності» з москвою (політико-економічна – похідна). На цьому оркам залежить найбільше.

Розрив із кіріло-путінською митрополією б’є в саме осердя росіянської паразитарності. Без спільного церковного коріння на друзки розсипаються всі наступні концепти раші про «словянську єдність, братність народів, спільну колиску» та інше скрепне фентезі. Це і є те яйце, де слід шукати голку.

Нема сенсу чекати наступних синодів і розмальовувати в синьо-жовті барви те, що не розмальовується. МП – офф. Там антиукраїнська суть на рівні світотлумачень. Фракціям у парламенті, які «відклали питання МП на післявійни», варто вернутися до цього питання і розробити правові механізми нейтралізації основоположного елемента окупації.

Чи іменем держави анульовувати ліцензію на релігійну діяльність; чи все майно перебрати на баланс територіальних громад; чи заборонити масові зібрання цієї структури; чи скасувати дозволи на перебування в Україні громадян сусідньої держави з числа завезеного сюди монашества – для того існують радники/експерти, які мають виписати грамотні рішення.

Це все має котитися під шістсот шістдесят шість чортів.