Публічні приниження, шантаж і позбавлення премії – звичні будні викладачів Володимир-Волинського ВПУ

Я у Володимир-Волинському ВПУ з грудня 2017-го року викладав предмет “Захист Вітчизни”.

Пропрацював фактично два роки, до моєї роботи ні в колег і студентів, ні в керівництва не було ніяких претензій. Все було добре до серпня 2019 року.

Все почалося з того, що директор нашого навчального закладу Смоляр В.А. в присутності педагогічних працівників почав мене ображати без належних на це професійних чи моральних причин, дорікнувши мені моїм офіцерським минулим і званням. Мене, як учасника бойових дій, людину яка 25 років чесно відслужила в ЗСУ, яка 10 років викладала в Академії Сухопутних військ, підполковника запасу принизили на очах усього колективу лише через особисту неприязнь Смоляра. Звичайно, я вимагав публічного вибачення, на що отримав відмову. Для мене, як офіцера, гідність військового – не пусте місце, з особистих міркувань я звільнився, адже не можу працювати під керівництвом такої несправедливої та амбітної людини, як нинішній керівник Володимир-Волинського ВПУ.

Аби зрозуміти реально сутність цього керівника, варто відокремити деякі ситуації з особистого досвіду роботи в цьому навчальному закладі. За два роки на роботі Володимира Смоляра я, як викладач, фактично бачив не більш як 50 разів, адже він постійно перебував на лікарняному за станом здоров’я. А перед моїм звільненням він, наче спеціально, шукав причину оголосити мені догану. Знаєте, є таке поняття як «булінг» (цькування дітей в колективі), а в Володимир-Волинському ВПУ існує ще й і явище «мобінг» – цькування окремих викладачів керівником закладу з метою приниження і подальшого звільнення такого працівника, звичайно, «за власним бажанням». Диктатура і тиск на підлеглих зі сторони Смоляра В. – наче звична справа, він – робить все, що хоче, уособлюючи себе фактично «власником училища», а всі решта – бояться заперечити і мовчать.

От наприклад, цього літа директор ВПУ викликав з відпустки (звичайно неофіційно) викладачів і пригрожуючи зняттям премії в наступному навчальному році і звільненнями, вимагав їздити по різних населених пунктах і шукати дітей – майбутніх студентів, бо не виконувався план по наповненню груп. Одна людина, яка відмовилася виконувати таку вказівку вже поплатилася своїм робочим місцем, і це було подане керівником як «власне бажання» працівника. 

Окрім того, ось таке принизливе ставлення директора Смоляра до викладачів та інших працівників навчального закладу спостерігається постійно, просто «поодинокі жертви» різні, а методи все ті ж. На жаль, згідно журнал реєстрації працівників, які влаштовуються на роботу та звільняються, плинність кадрів жахлива, майстрів виробничого навчання по професіях катастрофічно не вистачає, ніхто не хоче іти сюди на роботу. Шкода, що люди, які вміють, знають як і старанно навчають дітей, звільняються «за власним бажанням», бо їх до цього доводять морально.

Це також, на мою думку, безпосередньо впливає на зацікавленість і привабливість Володимир-Волинського ВПУ серед учнів шкіл. Адже, як кажуть більшість дітей, які відмовлялися навчатися в училищі, « у Вас можна вступити, старанно навчатися, але не довчитися і бути відрахованим, бо так треба…». От цікаво, чому ж директор забороняє укладати договори на практику студентам із місцевою швейною фабрикою? Особистий інтерес, яка причина?

Самоуправство директора зашкалює, яскраво це проявляється в розподілення премій серед працівників. Вони виплачуються не по закону, а за особистими побажаннями директора. Визначення розміру премії ніяким чином не прив’язане до особистих професійних якостей чи досягнень працівника, а, в основному, мотивується упередженим ставленням директора до цієї людини і тим, чи перебувала вона на лікарняному, у відпустці чи ні. Зняття премій не пояснюється, куди ідуть зекономлені від цього кошти ніхто не знає. Якщо людину потрібно лишити премії, а вона не була на лікарняному, тобто повинна отримати її в  повному обсязі, практикується винесення догани, причому в основному з повним порушенням трудового законодавства. В моєму випадку, премії складали не більше як 25%, тоді як собі Смоляр виписував їх по 100%, незважаючи на те, що останні 2 роки він постійно перебував на лікарняному. Як може директор отримувати премію за те, що завжди на лікарняному, тобто не виконує свою безпосередню роботу і не проводить заняття?

Хотілося б, щоб вище описані явища в стінах навчального закладу були викоріненні, але для цього потрібно, щоб про це почули!  Я вважаю, що людина, яка шантажує і цькує працівників, ображає і принижує їх в присутності всього колективу, систематично не виконує своїх робочих обов’язків (навіть якщо і перебуває на робочому місці), не може бути директором.

На сьогодні є безліч людей, достойних зайняти місце керівника такого сильного за рівнем навчання закладу, які зможуть зрушити  місця «моральний застій» та почнуть новий, модернізований розвиток училища професійно і уміло, які будуть цінувати кваліфіковані кадри, створювати умови для їх розвитку і зростання, сприятимуть створенню широких можливостей і мотивацій в навчанні, розвитку здібностей кожного учня, щоб престижність ВПУ повернулася.

Особисто хочу відновлення справедливості, аби людина, яка дозволила собі публічно принизити мене як людину, викладача і офіцера, публічно вибачилася переді мною!