Особливий Великдень: здоровий глузд проти адептів мученицького патріархату

Цей Великдень був для нас усіх випробуванням. Випробуванням на те, якими все ж таки ми є. Індикатором того, ким ми є більше – прихильниками традицій, чи все ж християнами. Цьогоріч кожен із нас мав можливість довести не словом, а ділом свою турботу про ближнього і знайти в собі відповідь на запитання: чому ходимо до церкви і заради кого. А й справді – заради кого? Для себе, своєї душі – чи аби люди не сказали кривого слова?

Всі конфесії мали однакову можливість відзначити свято вдома, всі отримали час в ефірі для трансляцій богослужінь. Очільники церков закликали – лишайтесь вдома. Епіфаній навіть розповів, як освятити паски вдома, а Блаженніший Святослав (Шевчук) закликав утриматись і від Святих Таїнств, і теж “прийти” на Службу Божу дистанційно: “Єднайтеся з євхаристійним Христом у духовний спосіб, зокрема під час онлайн-трансляцій Божественної Літургії!” А от
адепти МП були дещо іншої думки…

Не заперечую, у Великодню ніч нюанси були скрізь. Часто все залежало від ситуації на місцях. В окремих населених пунктах отці передали графіки – коли і в якому кутку будуть іти від хати до
хати та здійснювати чин освячення. В окремих же – до храму запускали дозволену кількість осіб і так конвеєром святили. Десь служби були тільки онлайн – і в приміщенні лише священник та особи, що йому асистують та забезпечують техсупровід трансляції. Кажуть, все з дотриманням умов безпеки. Що ж, через днів 5 побачимо, якою буде офіційна статистика МОЗу.

Чи зауважили Ви, завжди пильні глядачі, що Великодні служби завжди ведуть перші особи конфесій? Відправив всеночну для ПЦУ Епіфаній, а зранку в неділю – предстоятель УГКЦ. І от виникає каверзне запитання: де ж був Онуфрій, Митрополит Київський і всієї України (за версією Російської Православної Церкви в Україні), що поминається в усіх храмах московського патріархату після імені Московського патріарха? Де ж був Антоній, керівник справами РПЦвУ,
постійний член Синоду РПЦвУ, перший вікарій Київської митрополії Московського патріархату, що, між іншим, є моїм земляком, бо теж із Тячівського району Закарпатської області? Офіційно – заперечують, що вони госпіталізовані, і навіть скажуть, аби пошукали в лікарнях. Та чи не перебувають вони в котрійсь із ВІП-палат хорошої приватної медустанови під іменем Васі Васьківа чи Івана Іванова? В усякому разі, саме до такої версії і схиляються журналісти “Української Правди”… Чи не скажете, віряни, що ж таке надзвичайне має відбутись, аби перша(!) особа не відправила головну службу в церковному році?

Копнемо в політичне. Актуальний розклад сил такий, що Зеленському конче треба приструнити такий “улюблений” всіма нами на Заході України ОПЗЖ імені Медведчука, Бойка і імені ще всяких Ків із Шуфричами. Не секрет, що є певний логічний зв’язок між структурою, де є кум самого ПНХ, та конфесією, котрою негласно керує Кіріл ( Гундяєв ). І німими підтвердженнями тому є і Новінський, що нині має коронавірус, і Оксана Марченко з чоловіком, що так люблять Зимнівську обитель і моє рідне Закарпаття. Володимиру Олександровичу хотілось би мати певні важелі впливу на цих динозаврів нашої політеліти, котрі при владі з давніх-давен. Так чому би не взяти за слабке і вразливе – за патріархат? І от – маємо 5 кримінальних справ за Великодню ніч. Вгадаєте, до якої конфесії у правоохоронців з’явились запитання?

Все розуміє і ОПЗЖ, не треба їх недооцінювати, знову ж через “стаж”, бо пройшли і бачили все і вся. Кого люблять наші українці Постраждалих, гонимих, жертв. На жаль, але то немовби вшито в нашу ментальність. Як українці співпереживали Наді Савченко, як ледь що не ікону зробили з певної жінки з косою. Особливо бабці. І от уявіть – московський патріархат, що і так втратив через
Томос та створення ПЦУ чимало парафій, постає … патріархатом-мучеником! Все, має гарантовану народну любов.

При всіх нюансах, але діюча влада ще вельми коректно реагує на цю релігійну структуру. Реагує – бо розуміє, що може розпочатись. Розуміють то і московити, тому і провокують. Як результат – обмежено доступ до найбільших святинь – Києво-Печерської та Почаївської Лавр. Як результат – хресна хода у возлюбленій Януковичем Святогірській лаврі, що на Донеччині.

Проводи ніби ж і перенесли на червень, до спокійніших часів. Однак скажіть – кого послухає парафія, як батюшка скаже, що в цю суботу чи неділю робитиме поминальні відправи на цвинтарі?

Тому, будьмо мудрими. Пам’ятаймо, що нашим рідним треба молитва і пам’ять. Пам’ятаймо про ближніх – а тому тримаймось дому, носімо маски.

Дай, Боже, аби ми всі зробили правильні висновки з цього особливого Великодня.