Кілька порад, як пережити спеку
У Німеччині встановлено новий температурний рекорд — плюс 41,7; на узбережжі Франції — плюс сорок три; у Лейпцигу плавляться трамвайні колії; у Дюссельдорфі течуть світлофори; на автобанах від розширення тріскається асфальт; кондиціонери не можна вмикати, бо вони шкодять жабам, 1300 людей уже померло, справжні наслідки Супер Ель-Ніньо, кажуть, ми відчуємо лише наступного року.
Тож — ловіть.
При сорока градусах Цельсія вище нуля людське тіло втрачає приблизно два літри води на годину. Це якщо перебувати в тіні та в спокійному положенні. Під час фізичної активності людина втрачає три літри на годину. У тіні. Під час фізичної активності на сонці людина може втрачати до чотирьох літрів води за годину.
Любителі сауни знають — відновити таку втрату рідини неможливо. Я, наприклад, люблю довгі походи в сауну, по чотири-п’ять годин, по п’ятнадцять заходів — і втрачаю за цей час до восьми літрів води загалом, але поповнити можу лише приблизно три, три з половиною. Тобто п’ять кілограмів у мінус за один цикл.
Любителі сауни знають цей ефект
Якщо два літри на годину ми ще можемо осилити, то випити відро води за дві години людина просто не в змозі. Але проблема навіть не в цьому.
Проблема в тому, що якби ми й могли це зробити, то відро води нас убило б. Бо вісім літрів чистої води, що проходять через організм, вимиють із тебе, грішного, усі електроліти. Любителі сауни, знову ж таки, знають цей ефект. Коли через нестачу електролітів у м’язах починаються судоми. У мене були яскраво виражені судоми двічі. Один раз — узагалі триндець. Коли знайомий, у якого ми парилися, чомусь зберігав у передбаннику баночку з дистильованою водою для акумулятора, але вирішив не повідомляти нас про цей факт. Дистилят і так висмоктує з організму всі солі, а під навантаженням — утричі більше.
Судоми були, як у передачах «Націонал Джеографік» про укуси отруйних змій — хвилями по всьому тілу, кожен клятий м’яз, аж до м’язів пальців.
І якщо судоми м’язів кінцівок можна виправити: ви ж знаєте, що якщо звело розгинальний м’яз, скажімо, чотириголовий м’яз стегна — то тягнемо ногу п’ятою до самої сідниці, щоб розтягнути її. А якщо зведений згинач — скажімо, двоголовий або сідничний — то тягнемо ногу вперед і вгору, максимально вигинаючи пальці.
Ось із м’язами преса, наприклад, це не працює. Не можна так вигнутися назад на табуретці, щоб розтягнути зведений живіт.
Я тоді справді злякався — думав, що в мене зараз уся черевна порожнина розійдеться і з’явиться п’ятнадцять нових гарненьких гриж.
Тому — при зневодненні п’ємо тільки мінеральну воду. Магній, натрій, калій: наші улюблені друзі-електроліти при великій втраті рідини — наше все.
Але проблема навіть не в цьому.
Ми багато пітніємо — багато п’ємо — і знову багато пітніємо. Запускається колесо Сансари замкнутого циклу. Сильно спітніли, поповнили втрату рідини великим об’ємом рідини, організм отримав інформацію про поповнення об’ємів — і тут же виділив її новою порцією поту для охолодження зовнішніх покривів.
І вам знову треба пити.
А, як ми з вами з’ясували, випити відро води ми з вами не в змозі. Виникає парадокс.
Що ж робити? Відповідь — пити правильно. Я не про алкоголь.
Інформацію про поповнення запасів води наш мозок отримує з двох джерел — від задньої верхньої стінки піднебіння та від шлунка. Скрізь пишуть, що пити краще маленькими ковтками. Це не так. Якщо ви будете пити маленькими ковтками — піднебіння не отримає подразника, і мозок не отримає сигналу. Ви не нап’єтеся.
Пити треба маленькими великими ковтками. Що я маю на увазі. Наберіть повний рот води. Відсуньте її максимально назад — щоб під час ковтання вона ополіскувала маленький язичок — увулу, до речі, так він називається — і верхні бічні стінки гортані. І ось такими маленькими порціями ковтайте. За один раз вийде приблизно десяток ковтків. Пари таких заходів цілком достатньо для того, щоб гортань подала вашому мозку сигнал про те, що випито достатньо, щоб не відчувати такої гострої спраги, а шлунок подав мозку сигнал про те, що випито недостатньо, щоб розпочати процес рясного потовиділення.
Ну, це ж не біном Ньютона. Тренуйтеся. Навчіться. Таким чином, ваша рідина залишиться всередині вас. Такими частими невеликими порціями ми й підтримуємо гідратацію організму. І не запускаємо процес втрати електролітів. Який, як відомо, лише посилює спрагу.
Порочне коло розірвано.
Розумні люди пишуть, що в спеку краще пити гарячий чай. Мовляв, краще охолоджує. Логіка така — холодна вода охолоджує організм, щоб її зігріти — він підвищує вироблення енергії, стає спекотніше. Чай же відразу робить спекотніше і запускає процес потовиділення.
Ну, не знаю. Особисто мене гарячий чай у спеку взагалі просто розпластує по землі. Мені ця логіка здається дивною — температура організму і так, і так буде підвищена, то чому б перед цим не охолодити його холодною водою й отримати чергові 15 хвилин полегшення?
Якщо ви молоді й здорові, із судинами та серцем усе гаразд, то, звісно, приємно стати під холодний душ або залізти в холодну ванну. Але ось ближче до п’ятдесяти — я вже не ризикую так охолоджуватися. У двадцять років здорового організму взагалі не відчуваєш, у п’ятдесят уже відчуваєш, що всередині у тебе щось цокає й працює, і іноді потребує змащення. І температурний колапс — це вже не для нас.
Тому охолоджуватися треба теж із розумом.
Найкращий спосіб для нас, старих — поставити зап’ястя під струмінь холодної води з-під крана на тридцять секунд. Суть у тому, що треба охолодити кров у судинах, які проходять там, де вони найближче прилягають до поверхні — зап’ястя, лікті, підколінні згини, горло (яке охолоджується під час вживання холодних напоїв, саме від цього й «зводить мозок»), пахви, синуси на маківці, вуха.
Ось ці місця охолоджуємо, серце розганяє холодну кров по тілу — користь. І жодних інфарктів із тромбозами.
Саме тому місця з найвищою тепловіддачею — голова, кисті, ступні — завжди мають бути максимально відкриті, як радіатор.
Ніяких кросівок, тільки сандалі. Шорти та футболка дають можливість охолоджуватися ліктям і підколінкам. А бандана — захистить голову.
Щоб посилити ефект, на зап’ястя найкраще пов’язати згорнуту бандану, хустку або ганчірку, змочену в холодній воді. І на голову пов’язати таку саму. І час від часу змочувати їх новою порцією холоду.
Це дає тривалий охолоджувальний ефект. Таким чином, дотримуючись цих невеликих простих правил, маленькими спільними кроками ми приведемо своє тільце до стану, коли воно зможе відносно комфортно переносити навіть таку сильну спеку.
Випробувано експериментами над власним тілом, коли воно було ще молодшим. Серце, віддане людям! Користуйтеся, брати. І сестри.
Хоча Сахара тебе все одно вб’є за кілька годин, юзернейм. Пам’ятай.
Але найкращий спосіб — приїжджайте до нас на Північ. У нас зараз плюс двадцять три, а на морі — плюс дев’ятнадцять.
Справжній рай на землі. Не дякуйте.
Матеріалом для публікації стала стаття у виданні “NV.ua”
