Ця війна – нескінченна, але й Україна та свобода теж не мають кінця

“Коли ця війна закінчиться…” – мріємо ми. Але ця війна нескінченна. 

Вона не закінчиться, поки вони будуть казати “на” замість “в”. “УкрАїнець”, а не “українець”.

Поки не перестануть думати, що вас немає, що Україну вигадав Ленін.

Поки вважатимуть, що СРСР – найкраще, що сталося з цією планетою.

Поки лізтимуть зі своїм “велікім і могучім”, звинувачуючи Україну в її українськості.

Поки ненавидітимуть вашу свободу і небажання бути такими ж покірними, як вони.

Поки щорічно в тисячний раз дивитимуться “Іронію долі” під миску олів’є.

Поки не залишать спроби остаточно вирішити українське питання.

Поки в їхніх ефірах не перестануть говорити про те, яке місто України та чим треба бомбити.

Поки вони плутатимуть правду з продажністю.

Поки брехатимуть про єдиний “братський народ”.

Поки не перестануть вважати вас нацистом за те, що вам просто не хочеться бути з ними заодно.

Поки вони не припинять загрожувати ядерним попелом.

Поки не почнуть називати війну війною, а не спецоперацією.

Цих “поки” так нескінченно багато, що й війна буде нескінченною.

Ви можете, стиснувши зуби, прийняти загибель рідних. 

Ви можете повернутися до своїх зруйнованих будинків, відбудувати їх заново. І навіть знову заробите на нову квартиру. Знов візьмете квитки на літак до Берліна, Валенсії чи Таллінна.

Але знайте, що будь-якої миті вони здатні натиснути на кнопку, відправивши з великим задоволенням ракету у ваш черговий новий будинок.

Хороша новина в тому, що ця війна зробить усіх нас сильнішими. Якщо тільки ми нарешті зрозуміємо, що кінця їй не видно. 

Якщо ми перестанемо шукати компроміси з нелюдами, які нас ніколи за людей не вважали. 

Якщо ми не зрадимо все те, що вони хочуть в нас знищити.

Ця війна – нескінченна. Але й Україна та свобода теж не мають кінця.