Чи не пора відійти від радянської назви місту військової української слави?

Сьогодні небайдужі володимирчани говорять про те, яким же далі буде наше місто і з якої кількості слів складатиметься його назва. Яким же є княжий град завтрашнього дня?

В першу чергу – охайний, затишний, успішний, зелений. Тут є робочі місця, розвинена інфраструктура, чисте повітря. Вуличками гуляють туристи, що залюблені у сиву давнину. Навколо туристів обертається окрема галузь, націлена на те, аби їх перебування було максимально комфортним, аби захотіли приїхати знову.

Проте скажіть – що зацікавить більше: радянський Володимир-Волинський чи все ж тисячолітній Володимир? І взагалі, вам не ріже вухо назва, яку надали окупанти? Ви комфортно можете приймати той факт, що населений пункт, де є місце дислокації легендарної 51-ї бригади (а сьогодні 14-ї) – української військової частини, чиї бійці відстоюють нашу Вітчизну, назвали загарбники, котрі знову прийшли на нашу землю?

Так, на жаль, Інститут національної пам’яті не врахував того, чому Володимир став Волинським, які події тому передували. Так, ми не перетворені були на Ленінськ, Кіровоград, Дніпродзержинськ чи щось типу Фрунзе з Орджонікідзе – і це добре.

Переяслав-Хмельницький – зміг, а ми чим гірші? Ми навіть кращі! Не хочу особливо вдаватись в історію своєї родини, проте часи радянської навали не минули безболісно. Ми знаємо і розкуркулення, і утиски, і страх. Ми знаємо всю “красу” червоного режиму!

І тому я дуже хочу, аби володимир-волинці знову стали володимирчанами. Я – за Володимир!