«Якщо побратими стоять плече до плеча – ворог безсилий»: історія військового з 100 бригади
Михайло Янко на псевдо «Яник» – головний сержант кулеметного взводу 2 механізованого батальйону 100 ОМБр. Родом чоловік із села Майдан Ковельського району Волинської області.
Історію військовослужбовця розповідають на фейсбук-сторінці бригади.
У перший день повномасштабного вторгнення – 24 лютого 2022 року – сільський староста прийшов до обійстя Янків з двома повістками. Одна – для тоді ще 24-річного Михайла. Друга – для брата Василя, який на півтора року менший (обидва на той момент вже відслужили «строчку»).
“Староста попросив, щоб хтось один із нас взяв повістку і пішов служити, – пригадує Михайло, – Але ми з Василем перезирнулися і зрозуміли – так не буде. Наступного ранку ми вже були в ТЦК – обидва служимо четвертий рік. Я – в «Сталевій Сотці». Василь – в одному із підрозділів Нацгвардії”.
Про свою мотивацію «Яник» говорить коротко і зрозуміло:
“Навіть не уявляю, як би я увесь цей час сидів удома на Волині. Чого чекати? – Поки окупанти зайдуть у твою хату, скривдять маму, скривдять сестер?”
Михайло двічі був поранений: перший раз – у Серебрянському лісі, другий – на Покровському напрямку. Та найважчим для підрозділу і для себе особисто називає нинішній етап – Битву за Торецьк.
Запорукою успіху на полі бою «Яник» вважає згуртованість колективу.
Тим часом вдома на Михайла та його брата Василя з нетерпінням чекають рідні: мама Олена Василівна, сестри Вікторія і Лідія, а також молодші брати Ілля та Іван.
