Боєць 100 бригади з автоматом прикриває артилеристів

Військовослужбовець 100-ї механізованої бригади з позивним Мальок з автоматом прикриває українських артилеристів. Поки гармаші зосереджені на виконанні бойового завдання, Мальок із побратимами спостерігають за небом, виявляють безпілотники та нищать їх зі стрілецької зброї.

Про свій шлях до війська й особливості такої роботи військовослужбовець 100-ї окремої механізованої бригади розповів для АрміяInform.

Мальок входить у групу вогневої підтримки, яка відіграє важливу роль у захисті артилерійських розрахунків, адже російські дрони постійно полюють на українські гармати.

«Ми прикриваємо даний нам об’єкт. Коли артилеристи працюють, ми стоїмо, слухаємо. Перш за все, треба розрізняти звуки, бо коли працює машина, тяжко почути, що щось летить. По-друге, ми маємо бачити. Якщо щось летить, я хлопцям кажу, вони опускають ствол і відходять від машини, щоб у разі чого їх не поранило», – говорить стрілець.

Зі слів військового, зв’язок є не всюди, тому одним із головних «засобів виявлення» залишаються власні очі та слух. За 2 роки такої роботи навчився розпізнавати безпілотники по звуку. Мальок каже: прислухатися до всього, оглядати небо і бути готовим за лічені секунди відкрити вогонь – звична частина його щоденної роботи.

В один із днів на службі Мальок разом із побратимом збив 12 російських дронів за півтори години. Тоді, з його слів, російські бійці один за одним спрямовували безпілотники в район, де працювала українська гармата.

Щоб відвести дрони від артилеристів, військовий вирішив спробувати ввести в оману операторів БпЛА російської армії. Зі слів бійця, поруч був порожній капонір: там встановив колоду так, щоб здалеку вона нагадувала ствол, накрив позицію маскувальною сіткою, а коли з’явилися дрони, стрільці почали вести вогонь з іншого місця.

«Я їх (російських біців – ред.) обдурив. Коли вони почали підлітати, я почав стріляти з іншого капоніра. Вони почали туди летіти, а ми там їх розстрілювали. Стріляли, стріляли, поки їм не набридло. 12 штук ми вдвох десь за півтори години збили. Все з автоматів», – згадує військовий.

Після цього стрільцям довелося постійно змінювати місце перебування, аби самим не стати ціллю. Спочатку російські дрони атакували хибну позицію, а згодом, зазначив Мальок, зрозуміли, звідки по них ведуть вогонь.

«Потім ми перебігали, щоб на одному місці не сидіти, і вони вже почали по нас працювати. А ми стріляли. Маленький уламок тоді потрапив у живіт, але то жирові тканини, так що нічого страшного не було», – розповів воїн.

До війська чоловік долучився у серпні 2024 року, вирішив добровільно підписати контракт. До цього тривалий час працював за кордоном: спершу у Нідерландах, пізніше в Німеччині. В Україну повернувся через сімейні обставини, а згодом вирішив залишитися і долучитися до війська.

Мальок був знайомий із військовою справою, оскільки проходив строкову службу. Коли у 2024 році знову вдягнув форму, вирішив долучитися до підрозділу протиповітряної оборони 100-ї механізованої бригади, де служили його товариші.

Раніше військовий із побратимами виконував завдання на Торецькому напрямку, де працювали із зенітною установкою ЗУ-23. Проте війна швидко змінювалася, кількість ворожих дронів зростала, а разом із нею збільшувалася й загроза для транспорту, який рухався дорогами. Тому, говорить Мальок, довелось прикривати автівки та іншу техніку.

Найскладніше, зі слів військового, було працювати поблизу Костянтинівки. Там через велику кількість обстрілів знайома місцевість могла змінитися буквально за декілька годин.

Зараз Мальок прикриває розрахунок самохідної артилерійської установки «Богдана», який нищить ворожі цілі на Костянтинівському напрямку. Поки артилеристи розбивають позиції окупантів, воїн 100 ОМБр стежить за ситуацією в небі.