Спогади про Героя «кіборга» Дмитра Колєснікова з Володимира

В Україні 20-го січня відзначають День вшанування захисників Донецького аеропорту. У цей день минає десять років, як завершилися бої за летовище, що тривали з травня 2014-го. Про службу, безмежну любов до України, патріотизм молодого володимирчанина Дмитра Колєснікова, який у 2014 році добровольцем пішов захищати України та брав участь в обороні Донецького аеропорту, розповіли побратими Олександр Гнатюк і Вадим Плюта.
Як згадує Вадим, після Революції гідності молоді хлопці прийняли рішення, про необхідність йти та захищати Батьківщину. В інтернеті натрапили на повідомлення, що «Правий сектор» набирає бійців. І вже у вересні 2014 року прибули на полігон «Десна». Там і познайомився з Дмитром Колєсніковим із Володимира, – згадує Вадим.
Він був справжнім «правосєком», ультрасом. Вісім тижнів юнаки проходили навчання. У «Десні» бійці не мали змоги попрактикуватися у стрільбі, зброї ніхто не давав. В основному були страйкбольні автомати, на них і вчилися стріляти.
У листопаді хлопці спершу потрапили у резервну роту, а днів через десять – у першу штурмову роту 5-го батальйону ДУК, там не вистачало людей.
«Відбір був суворий, нас вишикували, оголосили, що треба п’ятеро осіб. Ми вийшли з другом «Правим», тобто з Дімою, і ще з кількома хлопцями. Командир питає у Дмитра: «Скільки років?» А йому – 19. Не хотіли спочатку брати, але більше ніхто не зголосився. Бо вже знали, що їдемо на Піски, а там гаряче. «Правий» умовив начальника штабу, казав, що батьки все знають, що все буде добре. І його взяли. Ми поїхали», – пригадає боєць.
Піски розділені навпіл річкою і вся ліва сторона від дамби – були українські позиції. Друг «Правий» навчився дуже добре стріляти з Тура (протитанкові керовані ракети). Діму перевели на іншу позицію. А через день його не стало…
«Раптом обстріл такий жорстокий почався, що у нас були «трьохсоті». І тут прибігає хлопчина з позиції «Пушка», весь білий, руки трусяться, сказати нічого не може. Дали цигарку, почав розказувати: снаряд влучив туди, де хлопці ховалися. Одному ноги перебило, а з «Правим» ніби все добре. Трохи обстріл ущух, і ми побігли туди, щоб витягти поранених, бо медики не поїдуть у червону зону, поки обстріл не закінчиться. Проходимо далі – хтось камінням засипаний. Розгрібаємо, а це «Правий»… Він загинув відразу», – пригадують побратими.
Снаряд пробив три стіни й потрапив у приміщення. Дмитра ударною хвилею вдарило об стіну, він загинув від внутрішніх розривів.
27-го лютого 2015 року на колінах, із жалобною скорботою зустрів Володимир свого Героя, провівши його в останню путь. Дмитро дуже любив рідну землю і віддав за неї своє життя. Рідні та друзі пам’ятають його життєрадісним і усміхненим молодим хлопцем, котрий за будь-яких обставин намагався усім допомогти. І бережуть про нього світлу пам’ять.
У листопаді того ж року “кіборга” із Володимира Дмитра Колєснікова посмертно нагородили за оборону Донецького аеропорту. У серпні 2021 року указом Президента України за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) нагороджено бійця Добровольчого українського корпусу «Правий сектор» Дмитра Колєснікова. Нагороду передали батькам. Одну з вулиць у місті перейменували на його честь.
Дмитро Колєсніков “Правий”. “Люди втримали, не витримав бетон” – саме так говорять про оборону ДАП і “кіборгів”, фраза увійшла в історію, разом із подвигом українських бійців.