Розповіли, як у лікарні Володимира-Волинського за допомогою плазмоліфтингу лікують хворі суглоби
26-річний Іван Лотоцький – лікар-травматолог, який працює у Володимир-Волинському ТМО лише три роки, проте за цей час уже встиг полюбитись місцевим пацієнтам, котрих в буквальному сенсі ставив на ноги, а інколи і складав «до купи». Віднедавна медик опанував нові знання, завдяки яким навчився проводити дуже помічну при багатьох хворобах процедуру плазмоліфтингу.
Під час навчання у Тернопільському медичному університеті, куди уродженець Іваничівського району вступив, щоб, як і старша сестра, стати фармацевтом, зрозумів, що хоче опанувати зовсім іншу спеціальність. Іван Лотоцький розповідає, що на другому курсі, коли познайомився зі справжнім світилом хірургії та травматології професором Василем Гаргулою, всерйоз зацікавився саме цією спеціальністю, а відтак ходив на різноманітні гуртки, брав участь в олімпіадах з травматології та загальної хірургії і навіть писав наукові статті.
Інтернатуру проходив у Волинській обласній лікарні у відомого травматолога Ореста Менчка, який для багатьох молодих медиків є справжнім взірцем. Після цього влаштувався на посаду лікаря-інтерна у травматологію Володимир-Волинського ТМО. Продовжив навчання Іван на заочній формі у Львові, паралельно відвідуючи різні приватні клініки. В одній з них майбутній травматолог вперше побачив застосування плазмоліфтингу як відновлюваної терапії у випадках уражених суглобів та сухожиль та дуже зацікавився цією процедурою.
“Плазмоліфтинг уже давно з успіхом застосовують у багатьох клініках, у тому числі і у нововолинських колег. Подумав, чому наші люди повинні кудись їздити, адже таку процедуру вони можуть зробити і у нас. Але для цього потрібно було пройти тижневий курс навчання у Києві, який ми закінчили разом із колегою лікарем-невропатологом за сприяння керівництва ТМО”, – розповідає Іван.
Першою пацієнткою молодого травматолога, котра мала нагоду переконатись у дієвості плазмоліфтингу, стала його мама. Відтоді Іван пропонує цю відновлювальну терапію всім, хто звертається до нього з різними захворюваннями суглобів. Допомагає процедура і при переломах, артрозах, артритах, епікондилітах та будь-яких травмах чи ранах, що погано загоюються.
Суть плазмотерапії полягає у використанні ін’єкційної форми аутоплазми, яку виділяють з крові і вводять у м’які тканини, що оточують уражений суглоб.
Під час процедури у пацієнта з вени беруть до десяти мілілітрів крові, пробірку з якою поміщають у спеціальну центрифугу. При цьому, запевняє Іван Лотоцький, усі маніпуляції проводяться у стерильних умовах – оскільки речовину вводять у суглоб, то вимоги до її якості та чистоти дуже суворі. У результаті центрифугування кров розшаровується, утворюючи збагачену тромбоцитами плазму – саме ту речовину, яка і допомагає відновлюватись тканинам і суглобам.
“Ось, до прикладу, коли людина порізала палець, кровотеча, яка виникає, припиняється лише тоді, коли звужуються клітини і тромбоцити утворюють своєрідний тромб. За тим же принципом працює і плазмоліфтинг, під час якого вводимо плазму, котра підживлює хрящову тканину та велику кількість тромбоцитів, які будують нові судинки, збільшують мікроциркуляцію та знімають запальний процес. До речі, цей метод почали використовувати за кордоном ще у 80-х роках у стоматології. Пізніше лікування плазмою почали застосовувати як допоміжну терапію при різних спортивних травмах”, – зазначає Іван Лотоцький.
Найчастіше цю процедуру проходять люди старшого віку, які мають проблеми із колінними суглобами. Аби показати, як усе відбувається, лікар запрошує у невелике приміщення для маніпуляцій, яке знаходиться просто у кабінеті травматолога. Тут уже встановили обладнання для УЗД-діагностики, яку в деяких випадках необхідно проводити перед початком процедури.
“Проводимо забір венозної крові з допомогою вакуумних пробірок, які потім на п’ять хвилин поміщаємо у центрифугу”, – розповідає лікар, демонструючи послідовність дій під час процедури.
У середньому курс лікування плазмоліфтингом включає 3-5 процедур, які потрібно проходити не частіше, ніж раз на тиждень. Іще кращий ефект буде, якщо поєднувати процедури із ін’єкціями гіалуронової кислоти. На плазмоліфтинг зазвичай скеровує сімейний лікар, або ж пацієнт звертається безпосередньо у кабінет травматолога. Перед початком курсу лікування потрібно пройти невелике обстеження – рентген-контроль та загальний аналіз крові.
Плазмоліфтинг це, звісно, не панацея, зазначає травматолог, адже з його допомогою суглоб повністю не відновиться, проте зупинити прогресування хвороби, відтермінувати дороговартісну операцію та поліпшити якість життя цілком реально. Завдяки процедурі відбувається зняття спазму м’язів та усунення больових відчуттів, відновлюється суглобна рідина, укріплюються м’язи, що оточують хворий суглоб, збільшується його рухливість та значно скорочується період реабілітації після травм, операцій та протезування.
Опанувавши процедуру плазмоліфтингу, Іван Лотоцький на цьому не спиняється, адже його цікавлять безліч сучасних інновацій. Восени цього року планує опанувати малоінвазивні операції, які виконуються через мінімальний доступ до травмованої чи запаленої ділянки. Якщо йдеться про операцію на суглобах, то цей метод дозволяє, у прямому сенсі, поставити пацієнта на ноги вже наступного після операції дня. Якщо при відкритому способі хірургу доводиться робити розріз у 4-8 сантиметрів, то при малоінвазивному – лише п’ять міліметрів. І це позитивно не тільки з точки зору косметичного ефекту, але й значно скорочує період реабілітації та зменшує виникнення післяопераційних ускладнень. Досі у ТМО такого методу ендоскопічного втручання іще не використовували.
Професійний девіз Івана Лотоцького, якого він завжди дотримується у своїй медичній практиці: «Головне – не нашкодити пацієнту». Натомість, завжди викладається на повну, аби допомогти людині, яка до нього звернулась. Особливе задоволення медик отримує, коли зустрічає на вулиці усміхнених пацієнтів, котрих ще недавно складав до купи під час важких переломів. Назавжди закарбувався у пам’яті молодому медику один з перших пацієнтів у ТМО, який поступив у травматологію із поламаною ключицею. Хлопчика виховувала бабуся, адже він сирота. Після операції, яку провів Іван Лотоцький, маленький пацієнт невдовзі забув про травму.
“Особливою для мене є і категорія учасників бойових дій, котрі були травмовані під час АТО та ООС. Усі ми завинили перед ними, тому хочеться допомогти якомога більше. Заради них і хочеться розвиватись та вчитись новому. Дуже тішусь, коли вдається чимось зарадити колишнім бійцям АТО – один з таких моїх пацієнтів за професією столяр, який звернувся в лікарню, коли під час роботи відрізав собі першу фалангу пальця. На щастя, пришита фаланга прижилась, чоловік досі приходить до мене і дякує за врятований палець”, – зазначає Іван Лотоцький.
Тетяна ІЗОТОВА.
