Про відзнаку міжнародного літконкурсу, поїздку в Німеччину та українізацію говорили з володимирською журналісткою та письменницею Віталіною Макарик
Попри усі негаразди, минулий рік для журналістки, письменниці та літературної редакторки із Володимира Віталіни Макарик був плідним та приніс хороші результати. Їй вдалося написати підліткову повість, за яку отримала диплом від міжнародного літературного конкурсу, а також з’їздила у Німеччину на презентацію журналу, де в одному випуску, разом із Сергієм Жаданом та іншими українськими авторами, була розміщена і її публікація. Отож, щоб обговорити події минулого року Віталіна завітала у студію БУГу.
Наприкінці 2022 року володимирську письменницю Віталіну Макарик відзначили дипломом Коронації слова за дитячу повість «Кеди в небі». Це конкурс рукописів, тож поки що повість друком не вийшла. Письменниця зізналася, що це перший її твір більшого формату, раніше вона працювала із меншими текстами.
“Для мене досить знакова відзнака. Специфіка конкурсу в тому, що ніхто не знає, хто журі. На оцінювання роботи дають затятим читачам, звичайним людям, книголюбам відповідного віку. Оскільки мій матеріал оцінили так високо, то читачі відповідного віку очевидно його вподобали. Це для мене супер важливо, адже це ознака того, що я все роблю правильно”, – ділиться Віталіна.
Поштовхом для написання повісті послугувала реальна подія. Це історія не дуже весела, вона про дівчинку, яка внаслідок трагічного випадку втрачає маму. Там розповідається, як вона вчиться жити із цією трагедією, знаходити нові точки опори в житті. Потім вона стикається у школі із проявами булінгу, тож їй не легко живеться в середовищі. Але нові знайомства і нові люди, які приходять в її життя допомагають дівчині знайти певну опору. Саме кеди червоного кольору, які їй подарували, стали у повісті однією з точок, від яких героїня відштовхується, щоб набратися сили і знову почати радіти життю, знайти своє захоплення та розпочати романтичні стосунки.
“В цій повісті не звучить місто Володимир, але багато локацій виписані саме з з цього міста. Дуже багато героїв натхненні реальними людьми і я сподіваюся, що коли книжка вийде друком, то я зможу розповісти про це, і я впевнена, що людям не буде соромно, тому що вони надихнули мене на дуже класних персонажів”, – додала письменниця.
Наразі Віталіна працює над новим твором. Авторка вирішила спробувати себе у жанрі підліткового фентезі, який знову ж хоче зробити на основі володимирських подій, легенд, історичних локацій та персоналій. Разом з тим у творі мають бути відображені важливі українські події, історії, трагедії, які нас сформували як націю. В задумі письменниці вивести лінії цих всіх подій до початку уже сучасної повномасштабної війни з росіянами.
Ще однією важливим етапом у житті журналістки стала поїздка до Німеччини на презентацію журналу, де серед інших відомих українських авторів, була розміщена і її робота. Як розповідає Віталіна, все почалося із проєкту “Медіалабораторія пам’яті”. Його втілювали редакції двох журналів: літературного репортажу “Reporters” і німецького журналу, який розповідає про українську культуру “Gel[:b]lau], що означає жовто-синій.
“Ідея полягала у тому, щоб проговорити культуру пам’яті, як ми пам’ятаємо історичні події в межах своєї родини, в межах місцевої спільноти, в межах громади. Чи ми на них вчимося, чи якісь події впадають у забуття і випадають з нашої колективної пам’яті. Також ідея була, щоб провести паралелі між другою світовою війною, і війною, яку ми проживаємо зараз. Щоб зрозуміти в чому відмінність, як ці війни повторюються і стосуються одна одної в історіях окремих людей. Тому ми обирали історії людей, які власне і є таким місточком між тими двома війнами”, – розповіла Віталіна Макарик.
Тож журналістка поділилася своїми враженнями від поїздки, розповіла, як там приймали українців і що цікавого вдалося побачити. Також говорили з Віталіною і про українізацію в суспільстві, чи достатньою вона є в нас час і чому так важливо переходити на українську, читати книжки, спілкуватися та слухати музику рідно мовою.
Зачепили і тему інформаційно-психологічних операцій (ІПСО), які росіяни часто “вкидають” у соцмережі, розганяють “паніку” серед населення, намагаючись таким чином розділити людей та налаштувати українців одне проти одного. Найпоширенішими наразі є публікації про вимкнення світла, “чому чоловіків із західних областей призивають в армію, а мажори із Києва приїхали та жарять шашлики”, що мешканці заходу наживаються та здають в втридорога квартири переселенцям. Такі ситуації грають на руку ворогу, тож потрібно ретельно перевіряти, звідки інформація поширена і тоді уже думати, як варто на неї реагувати.
І наостанок письменниця порадила читачам БУГу книги, які обов’язково варто прочитати, адже сама вона їх перечитала більше сотні за минулий рік. Серед рекомендацій – книга-репортаж Віри Курико “Вулиця причетних. Чернігівська справа Левка Лук’яненка” та “Архіви КГБ. Невигадані історії” Едуарда Андрющенка. Ці твори авторка радить прочитати кожному українцеві, щоб зрозуміти від якої “в’язниці народів” ми звільнилися у 1991 році та чому не можна знову допустити, щоб ми в таку державу знову потрапили.
Більше дивіться у відеоінтерв’ю з володимирською письменницею та журналісткою Віталіною Макарик.
