«Налякали їжака», – реакція Гузя на методи впливу щодо «інакомислячих» депутатів у парламенті

Позиція депутата і яким чином її можна зламати, чому не вийшло співпраці з людьми президента, чим насправді має займатися обранець народу – про це та інше говорив Ігор Гузь під час публічного звіту у Володимирі-Волинському 14-го грудня. Деякі тези з виступу нардепа пропонуємо нашим читачам.

Чужий серед своїх

З приводу політичної позиції народного депутата Ігоря Гузя: я хочу, щоб ви знали, що в парламенті ніхто – ні лідер фракції, ні партії, ні колеги, – не можуть “нагнути” мене діяти всупереч своєму принципу.

В Раді є дещо святе

Для прикладу, я вважаю, що для депутата святе – персональне голосування. І ви не побачите мене, що я кнопкодавлю. Моя явка на засіданнях парламенту становить 99 відсотків.

Про гроші

Нардеп Гузь наголосив, що впевнено рухається до поставленої цілі – за каденцію завести в округ 100 мільйонів гривень. За 4 роки депутат залучив для розвитку округу понад 80 мільйонів гривень державних субвенцій. 

Державні субвенції у 2018 році склали: Любомльський район – понад 3 мільйони; Іваничівський район – 4,5 мільйони; Володимир-Волинський район – 3,6 мільйони; місто Нововолинськ – 4,1 мільйони та у Володимир-Волинський – 2,6 мільйони.

Депутат Гузь додав, що співпрацює з Фондом Ігоря Палиці “Тільки разом”. Ця співпраця дозволила на розвиток округу залучити ще 2,9 мільйони, а для акції “Чистий двір” – 140 тисяч.

Дай за дай або Суворі закони ВР

Я не голосую так, як це хотілося би коаліції чи фракції Народного фронту. У мене є власна позиція, з кожного законопроекту я її озвучую.

Є законопроекти, наприклад, про державний бюджет, дуже важливі для коаліції і уряду. Але я не голосував за цей законопроект, тому що я казав прем’єр-міністру: або кошти на 10-ту шахту (бо для мене це питання надважливе), або мого голосу за держбюджет не буде. Не треба мене шантажувати тим, що ви не дасте ресурси в мій округ, це моя принципова позиція.

Можливо, десь допускаюся помилок, але намагаюся голосувати згідно сумління і з огляду на позицію моїх виборців.

Як з’явилося “проти” Порошенка

Можливо, комусь не подобається моя позиція щодо діючого президента Петра Олексійовича Порошенка. Вона почала зароджуватись тоді, коли у мене відбулася перша серйозна (і остання, як виявилося) розмова в кабінеті екс-голови обласної адміністрації Володимиром Гунчиком, коли ми намагалися домовитися про співпрацю. Потім він робив усе можливе для того, щоби у постійному режимі вставляти палки в колеса не тільки мені особисто, але й людям, з якими я співпрацюю. Саме тоді я все більше і більше розумів, що для мене Петро Олексійович є людиною, яку я не хотів би бачити президентом на другий термін.

Хто винен президенту

Буквально вчора відбувалася в цьому залі Рада регіонального розвитку – це така інституція, створена з ініціативи президента. Відповідно, ця інституція потрібна для того щоб допомогти Петру Олексійовичу переобратися на другий термін. Це моя суб’єктивна точка зору. До речі, дуже цікаво проводять Раду регіонального розвитку – із Луцька не приїхав жоден представник ОДА.

Про їжаків і голі… амбіції Петра Олексійовича

Не хочу агітувати за когось і не буду, я це пояснюю відкрито, хоча мені шлють попередження і розповідають, що мною можуть зайнятися СБУ, прокуратура, НАБУ ітд. Слухайте, налякали їжака голою с*акою.

Петро Олексійович – це людина, яка живе минулим, яка вважає, що силою можна свого політичного опонента або (увага!) свого політичного друга “нагнути” з допомогою силових структур. І ми повинні це знати, що в нашій державі, якщо ти займаєш іншу позицію, у тебе можуть бути неприємності.

На війні (не) всі методи вірні

Один факт наведу вам дуже кричущий. Ніхто не скаже, що я дуже тепло ставлюся до “Самопомочі”, але коли Садовий намагається знайти інструменти, як вивезти сміття на легальні сміттєзвалища, то приїжджають представники СБУ і говорять що будуть неприємності в того чи іншого підприємця чи бізнесмена, з яким укладено договір про вивіз сміття. Тоді він відмовляється від співпраці і це робиться тільки для того, щоби зашкодити ймовірному супернику на президентських виборах. Для мене такі підходи є неприпустимими.

Думки вголос: не завжди вигідно, але…

Разом з тим, ви від мене не почуєте, щоби я закликав вас підтримати когось, але вважаю за потрібне, аби мої виборці чули мою позицію. Деякі люди тут будуть голосувати за Порошенка і, напевно, вони скажуть: “Ігор, ти проти і ми будемо проти тебе”. Нічого страшного. Я звик максимально відверто вести свою діяльність і оголошувати свою позицію.

Важлива підтримка

Багато хто запитує про політичну команду, про моїх союзників, про людей, з якими я готовий йти далі. Я думаю, що ці люди у переважній більшості є в цьому залі. Впевнений, що не всі тут присутні проголосують за мене на майбутніх виборах до парламенту, але я відчуваю підтримку людей, з якими я співпрацюю або працюю в окрузі.

Чи вуха Коломойського чули про Гузя?

Не приховую, що ми порозумілися і знайшли спільну мову з головою Волинської облради Ігорем Палицею. Мені могли закидати що завгодно, ну, наприклад, той самий Роман Скрипін говорив, що там десь видно вуха Коломойського… Я вам хочу сказати: не знайомий з Коломойським, тому не можу говорити, чи є за мною його вуха.

Дуже активно співпрацюю з моєю колегою Іриною Констанкевич, перебираємо один в одного досвід роботи в окрузі. Це власне та колега, з якою ми в парламенті найтісніше спілкуємося і обговорюємо різні моменти.

Поки кожен депутат підніме свій зад

Дуже багато корисних і потрібних країні законопроектів зупиняються на тому, що нам не вистачає 2, 3, 5,10 голосів. Голова Оваднівської громади не дасть збрехати, що доля його ОТГ залежала від рішення в парламенті і за першим разом ми провалили це питання, тому що не вистачило голосів. А скільки ще громад чекають, поки депутат підніме свій зад і прийде в зал! Зокрема депутатів, які не проживають на території України, які бувають у ВР раз в рік. І ще є багато депутатів, які нехтують своїм прямим обов’язком.

Незмінні маршрути Гузя

Немає ні одного населеного пункту з 211-ти, де в цьому році не були я або моя команда. Те саме я можу сказати про 2017 і 2016 рік. Тобто кожен раз ми їдемо до людей, а не просимо, щоб вони їхали до нас. Є населені пункти, в яких ми були 1 раз, а є такі, де були 25 разів, а може й більше – не тільки з відвідинами робочими, але й з делегаціями, засіданнями тощо.

Люди далі йдуть додому, вони спілкуються з своїми рідними, близькими, колегами по роботі, розповідають про ці зустрічі. Мені приємно, що переважна більшість виборців знає, хто їхній депутат, яку він має позицію і мають можливість індивідуально працювати зі мною.